Розділ 23

Територія навколо будинку просто величезна. Найбільше мені подобається берег річки та ліс навколо. Таке враження складається, що ми лише вдвох на краю світу і немає нікого навколо. 

– Як тобі? – питає Макс, поки гуляємо берегом. Він міцно тримає мою руку у своїй, і половини сердець знову з'єднані. 

– Неймовірно, – кажу абсолютно щиро. – Таке враження, що це у мене сьогодні день народження. Ти такий подарунок мені зробив.

– Так це лише початок, Міло, – загадково усміхається. 

– Справді? – дивуюся. Уявлення не маю, як ще Макс зібрався мене дивувати. 

Все стає зрозуміло, коли повертаємося назад у дім і прямуємо на кухню. Завмираю на порозі, коли бачу накритий стіл, пляшку шампанського і два келихи. 

– Коли ти встиг все це приготувати? – дивуюся. Тут кілька салатів і запечена риба. Аромат неймовірний, і мій шлунок одразу нагадує про себе. 

– Цей дім практично завжди пустує, – пояснює Макс, коли сідаємо за стіл. – Батько вже кілька разів намагався його продати, але мама була проти. Їй тут дуже подобається. Так ось, за ним стежить Марія Федорівна і її чоловік. Вони живуть з іншого боку лісу. Саме Марія Федорівна допомогла мені з підготовкою.  

– Тепер зрозуміло, – хмикаю. Макс наливає нам шампанського і для кращого ефекту запалює свічки, які тут також є. За вікном якраз сутеніє і загальна атмосфера просто неймовірна. 

– За що пити будемо? – питає Карієв, піднімаючи свій келих. 

– За тебе, звісно, – швидко відповідаю. 

– Давай краще за нас, – виправляє мене. – Я кохаю тебе, Мілано! 

– А я тебе, Карієв! – впевнено відповідаю, і ми цокаємося келихами. 

Шампанське дуже смачне, але пити багато не наважуюся. Сьогодні краще тримати себе в руках. Все ж таки ми з Максом лише вдвох у цьому домі. І, головне, будемо спати в одному ліжку… 

Вечеря просто неймовірна, а може, це я дуже голодна. Хоч би що там було, мені приємна компанія Макса, і я в черговий раз переконуюся, що він неймовірний хлопець.  День народження у нього, а свято отримала я! 

– Мені треба в душ! – заявляю після вечері, коли разом вимиваємо посуд і прибираємо. 

– Я чекатиму, – відповідає і цілує в щоку.

Прихопивши свої речі, зачиняюся у ванній кімнаті й деякий час просто стою біля дзеркала, розглядаючи своє відображення. Очі світяться, а на устах усмішка. Я щаслива зараз, і це найголовніше. Завтра сюди приїдуть друзі Макса, а сьогодні ми лише удвох…

Швидко приймаю душ та одягаю шорти з футболкою. Волосся мокрими пасмами спадає на плечі, але сушити його не хочу. 

– Я повернулася, – кажу, переступаючи поріг кімнати, але тут на мене чекає ще той сюрприз. Макс міцно спить на ліжку і виглядає при цьому шалено мило. 

Не втримавшись, лягаю поруч з ним, і вже за мить хлопець міцно пригортає мене до себе. Стає так тепло і приємно, і я розумію, що тепер хотітиму завжди так засинати. 

Прокидаюся, коли за вікном тільки світає. Та не це притягує мій погляд, а Макс, котрий, здається, вже давно не спить, а розглядає мене. Він такий милий зараз. Волосся скуйовджене і погляд такий теплий. 

– Доброго ранку! – кажу трохи розгублено. Все-таки засинати поруч з ним було не так бентежно. 

– Привіт! – він усміхається і дарує мені перший ранковий поцілунок. Макс притягує мене до себе під ковдрою, а я, своєю чергою, хапаюся за його плечі руками. 

– Я не хочу зупинятися, Лано. Але якщо ти попросиш… – його погляд такий темний зараз, а голос хриплий. 

Я ж можу зупинити все це і ми просто встанемо та підемо снідати, або ж просто лежатимемо в обіймах одне одного. Можу… але зовсім не хочу. 

– Не зупиняйся…. – шепочу і сама тягнуся за поцілунком. Макса не треба просити двічі. Він знову цілує – і весь світ в черговий раз звужується лише до нас двох. – Я кохаю тебе. 

– Я тебе також, – видихає мені в губи й, здається, збирається довести це не тільки словами… 

Наш сніданок добряче затягується. Карієв не випускає мене з обіймів практично до обіду. Після того, що сталося, ми знову засинаємо, а прокидаємося лише тоді, коли телефон хлопця починає дзвонити.

Макс сердиться, поки шукає телефон під подушкою, а я задоволено потягуюся і не можу відмовити собі в задоволенні трохи порозглядати голий торс хлопця. Все ще важко повірити, що ми таки зробили це. Я щаслива і точно не пошкодую, що саме Карієв став моїм першим.

– Слухаю! – бурчить Макс, піднімаючи слухавку. – Ви вже тут? Зараз відчиню. 

Він швидко закінчує виклик і протирає обличчя рукою. Коли ж зустрічається зі мною поглядом, усміхається і знову цілує. 

– Все добре? – питає абсолютно серйозно, прискіпливо мене розглядаючи. 

– Все чудово, – впевнено відповідаю. – Хто це був?

– Гості за воротами, – фиркає хлопець і підводиться на ноги. – Піду відчиню. 

Мені також доводиться вставати, хоча зовсім не хочеться. Поки Макс впускає гостей, я прямую в душ і одягаюся. Коли прямую на перший поверх, чую шум і крики. Здається, сьогодні буде весело, хоча я ловлю себе на думці, що хотіла б залишитися з Максом наодинці.