Розділ 19

Коли Макс привозить мене додому, одразу помічаю біля під'їзду автомобіль Рити. Здається, сестричка скучила за мною і вирішила навідатися в гості. 

– Я тебе проведу, – заявляє Макс, після того як цілує. Лише збираюся сказати, що не варто, а він вже виходить на вулицю. 

– Так-так, хто тут у нас? – питає Рита, наближаючись до нас. Вона зацікавлено розглядає Макса і, здається, пригадує. – Це про тебе мама мені всі вуха продзижчала? 

– Максим! – хлопець галантно цілує руку Ритки, і сестра миттєво втрачає весь свій запал. – А ти сестра Мілани, наскільки я пам'ятаю? 

– Тепер розумію маму, – хмикає Рита. – Ти милий. Хоча я добре пам'ятаю, як у клубі затискав ту білявку. 

– Рито! – бурчу. 

– Що “Рито”? – фиркає. – Я ж за тебе хвилююся! Знаєш, Максику, у Мілки це ж перші стосунки, тому ти не дивуйся, якщо вона поротиме дурню. Ну і сам тримай руки при собі. Я це проконтролюю. 

– Рито! – знову кричу, а Карієв не зрозуміло чого радіє. – Максе, зустрінемося завтра в універі. 

Хапаю сестру за руку, але доводиться пригальмувати, коли згадую про квіти, які залишилися у салоні. Макс дістає їх і віддає мені, а тоді ще й в щоку цілує під прямим поглядом Рити. 

Моя сестра мовчить рівно до того моменту, як ми переступаємо поріг квартири. Знімає з себе кеди і, забравши у мене букет, вдихає носом аромат квітів. 

– Макс красунчик, – робить свій висновок. – Багатий і щедрий. Тільки… ти впевнена, що тобі потрібен такий хлопець? Надто він пафосний, Мілко. Не нашого поля ягода. 

– Тобі так здається, – бурчу і забираю у неї квіти. Йду на кухню і ставлю їх у вазу. – Я також так думала до вчорашнього дня, а тепер розумію, що це всього лиш маска. Макс дуже хороший. 

– Ну тобі краще знати, – не сперечається сестра. – До речі, мама від нього в захваті. А може, від його прізвища. Не суть. Головне, що ти маєш розуміти, тепер вона з тебе не злізе. 

– Я розумію, – зітхаю. – До речі, як у тебе з Антоном? 

– Не знаю, – Рита миттєво хмуриться, і я не розумію, що не так. – Він хороший. Навіть занадто хороший, розумієш? А я не хочу розбивати йому серце. 

– Він тобі не подобається? – дивуюсь.

– Подобається, але ти сама чудово знаєш мій характер. А якщо йому набриднуть такі стосунки? Це поки що він на все готовий, щоб я з ним була. А через місяць запитає, де таких божевільних роблять…

В принципі, я Риту розумію. У неї дійсно непростий характер, а Артур хлопець добрий і хороший. Щоб не копирсатися у цій темі, вирішую пригостити сестру чаєм і розповідаю про побачення та все, що було до нього. Звісно ж, їй є що сказати з цього приводу. 

– Відчуваю, буде тобі нелегко з цим хлопцем. Але ж ти готова боротися, правда?

Чи готова я? Напевно… Тільки якщо пригадаю, що вести боротьбу доведеться не з однією людиною, стає страшно. Найбільше мене лякає батько Макса, але і ця Марго залишає після себе неприємні відчуття. А ще пів універу дівчат, котрі сплять і бачать Карієва своїм хлопцем. 

Рита йде через годину і бажає мені сили протистояти всім. Я ж приймаю душ і лягаю під ковдру. У голову лізуть різні думки, але серед них є одна, яка мене хвилює. Сьогоднішній байкер, котрий змусив моє серце завмирати на мить. Розумію, що він просто схожий на того з моїх снів, але це нічого не змінює. 

Було б добре, якби у Макса був байк… але сьогодні він сказав, що ненавидить їх. 

Телефон сповіщає про нове повідомлення, і, розблокувавши екран, бачу послання від Макса. На обличчі одразу ж з'являється усмішка, і думки про байкера відходять на другий план. 

“Сподіваюся я сподобався твоїй сестрі. Завтра зранку тебе заберу. Поїдемо в універ разом.”

“Звісно, сподобався) Ти впевнений, що варто афішувати наші стосунки?”

Поки пишу, шалено хвилююся. І не дарма. Не впевнена, що все буде добре після того, як ми приїдемо завтра разом. Армія фанаток Карієва не дасть мені спокою. 

“Звісно, впевнений. Ти моя дівчина. Чому я маю це приховувати?” 

Після такої заяви всі сумніви миттєво зникають, і хочеться широко усміхнутися. А справді, чого я так хвилююся? Мені подобається цей хлопець, а я подобаюся йому. Хіба це не головне? 

“Я чекатиму тебе завтра. Дякую за цей вечір.”

“Солодких снів, Міло. З моєю участю.”

Макс такий чудовий, і я дійсно хочу, щоб він мені наснився. Тільки от все стається зовсім інакше. Сниться мені не він, а байкер. Ми знову їдемо кудись, і відчуття польоту захоплює…

Прокидаюся зранку у чудовому настрої, і з'являється відчуття, що цей день має бути хорошим. Після душу сушу волосся і залишаю його розпущеним. Навіть макіяж роблю, не яскравий, але доволі виразний. А ще одягаю завужені джинси, білу туніку і коротку куртку. З'являється навіть бажання одягнути туфлі, але швидко зникає. Напевно, це вже явний перебір.

Коли приходить повідомлення від Макса, взуваю кеди та зачиняю квартиру. Збігаю сходами вниз і практично у дверях зіштовхуюся з незнайомим мені хлопцем. Не очікуючи такого, лечу назад, але йому вдається мене спіймати.