Розділ 16

На вулиці на нас вже чекає таксі, і ми втрьох сідаємо всередину. До речі, руду дівчину звати Каріна і вона хороша подруга Міки. Приїхавши до клубу, я одразу помічаю величезну чергу з охочих потрапити всередину. На деякий час навіть з’являється надія, що всередину нам не потрапити, тільки от думаю так лише я. 

Міка міцно хапає мене за руку, наче відчуває моє небажання йти всередину, і впевнено оминає довгу чергу. Біля охоронців гальмує і, шепнувши на вухо одному з них щось незрозуміле, прямує далі. Нас пропустили без проблем…

– Я часто тут буваю, – відповідає на моє німе запитання. Верхній одяг ми залишаємо у гардеробі та прямуємо у головний зал. Поки доходимо до столика, я стаю червона як помідор, а все тому, що на мене витріщаються практично всі особи протилежної статі. Хто ж знав, що я сьогодні в клуб потраплю! Однозначно не одягала б цю сукню. 

Людей тут дуже багато, але нам таки вдається знайти вільний столик і сісти туди. Міка швиденько замовляє нам коктейлі та заявляє, що необхідно терміново зняти напругу. Ми п’ємо і йдемо танцювати.

А далі все закрутилося в якомусь божевільному ритмі. Ми п’ємо, танцюємо і знову п’ємо. І поміж всім цим я ще й встигаю відштовхувати від себе набридливих кавалерів. 

Та коли до мене в черговий раз підходить знайомитись хлопець, я одразу розумію, що варто чекати проблем. Мені не сподобався його погляд і нахабні руки, що торкнулися спини. 

– Така гарна і неприступна, – шепоче мені на вухо. – Я в захваті!

– Відвали! – алкоголь додає мені сміливості, і я змогла його відштовхнути, та вже за мить цей ідіот міцно притиснув мене до себе. 

– Е, ні, крихітко! – заявляє весело. – Тепер я тебе точно не відпущу. 

Хлопець нагинається, щоб поцілувати мене, а я намагаюся швидко щось вигадати, щоб дати відсіч, але несподівано його буквально відірвало від мене і він полетів просто на підлогу під ноги танцюючим. 

Я розгублено витріщаюся на дуже злого Макса, котрий і виявляється моїм захисником, але сказати нічого не встигаю, тому що ідіот бадьоренько так підскакує на ноги та кидається на Карієва з кулаками. 

У мене подих перехоплює від того, як ці двоє гамселять одне одного. На щастя, Максу практично не дістається, хоча кілька разів він таки отримує по обличчю. 

В якийсь момент я вже готова кинутися на допомогу Максу. Напевно, це алкоголь додав мені впевненості. Навіть крок роблю у саму гущу подій, але несподівано за руку мене хапає Рома.

– Ти ідіотка? – гиркає розлючено і тягне мене на вихід.

– А як же Макс? – кричу розгублено. Я готова розплакатися, адже розумію, що Карієв може постраждати через мене. – Ми не можемо його залишити!

– Все з ним добре буде, – вже не кричить, але все ж таки злиться Рома. – А от якщо з тобою щось станеться, Макс мені голову відірве.

Хлопець подає мені мою шубу, і ми таки виходимо на вулицю. Тут мені стає значно краще, тільки страх за Макса не дає нормально дихати. 

– Давай у тачку сядемо. Холодно, – заявляє через кілька хвилин. 

– Ні, я краще тут почекаю, – вперто заявляю, хоча у самої від холоду зуби стукають. Шуба зовсім не допомагає зігрітися, а губи практично не рухаються. Та я вперто стою, тому що боюся проґавити момент, коли Макс вийде на вулицю. 

І вже через кілька хвилин він таки виходить на вулицю. Я бачу, як з розбитої брови тече кров, і стає так боляче за нього… Емоції накривають, і, схлипнувши, я сама кидаюся його обіймати. 

– Ти чого? – розгублено запитує Макс, але одразу ж обіймає мене у відповідь. Здається, він і сам не чекав від мене такого прояву турботи. 

– Це я винна у тому, що ти постраждав, – бурмочу кудись у район його шиї. 

– Та нормально все зі мною, – не розумію, чому веселиться хлопець. – Я в нормі, але приємно розуміти, що ти визнаєш свою провину.

– Ні в чому я не винна! – голосно кричу і вилізаю з обіймів хлопця. Зрозумівши, що він таки в нормі, я вирішую згадати, що все це сталося саме з його провини, а не з моєї. – Ти сам мене залишив в черговий раз, а Міка запропонувала розважитися. 

– Тут і сказати нічого, – хмикає хлопець і вже сам намагається мене обійняти, але я відступаю на крок. – З Мікою завтра розберуся. 

– Розберись, розберись! – скрикую. Алкоголь і пережитий стрес зробили свою справу, і я починаю говорити те, що варто було б тримати в собі. – І з другом своїм розберись заодно, який любить розпускати руки! А потім ще й Марат з’явився, а ти спокійнісінько продовжував обійматися з тією білявкою! 

– Що зробив Вадим? – Макс одразу розуміє, про кого я говорю, і його голос стає схожим на сталь. Я ж розумію, що дарма сказала про це, але виправити ситуацію немає можливості. 

– Та яка різниця?! – кричу ображено і вже збираюся йти до автомобіля, але не змогла. Макс хапає мене за руку і притягує у свої обійми. 

– Та ні, Мілано, це має значення! – холодно випалює. – Ти – моя дівчина! 

– Вже ні, – тихо відповідаю і знову схлипую. – Вечір закінчився. 

– Не думаю, – впевнено заявляє Макс і… цілує мене.

Навіть не розплющуючи очей, я відчуваю, що моя голова розривається на частини. Пам'ять ніяк не хоче повертатися, і це дратує ще більше. Спочатку я поплелася у душ, щоб хоч трохи освіжитися, а то волосся неприємно пахне сигаретним димом і ще чимось незрозумілим.