Розділ 6

Прокидаюся я від того, що хтось наполегливо намагається вибити двері у мою квартиру. Удари були такої сили, що я на ліжку підстрибую. Повільно вилізши з-під ковдри, я таки йду відчиняти “дорогим” гостям. 

Побачивши на порозі злу сестру і надто веселу Лізу, я одразу згадую, який сьогодні день, і важко зітхаю. 

- Ти що, все ще спиш? - кричить невдоволено Ритка і, відштовхнувши мене, заходить у квартиру. Ліза тільки підморгує, тягнучи за собою містку сумку, набиту незрозуміло чим. 

- Привіт, соня! - радісно співає подруга, прямуючи за моєю сестрою на кухню. 

- Третя година дня, а вона спить як бабак! - заявляє Рита і відчиняє мій холодильник. 

- Хтось сьогодні не в гуморі? - питаю у Лізи, кивнувши у бік сестри, котра продовжує досліджувати вміст мого холодильника. 

- Це все твій Антошка! - висовується таки з холодильника Рита і йде ставити чайник. 

- Хто такий Антошка? - цікавиться Ліза.

- Це той хлопець, що був вчора в гостях у наших батьків, - пояснюю Лізі й тепер звертаюся до Рити. - А що з ним не так? 

- Мені всю ніч снилося, що він бігав за мною з букетом нареченої та кричав: “Давай одружимось”, - кривиться сестра. Ми з Лізою одночасно пирскаємо від сміху, але миттєво затихаємо, помітивши похмурий вираз обличчя Ритки. 

Попивши кави, ми беремося за приготування до походу у клуб. Хто б знав, який це довгий і нудний процес. Спочатку вибір вбрання, яке, до речі, привезла з дому Ліза, тоді зачіски та макіяж. Я шалено не люблю займатися подібним, але спостерігати за дівчатами було весело. А ще мені вдалося вивідати у Лізи назву клубу, куди ми збиралися, і, поки ніхто не бачив, я написала повідомлення Антону. 

Рівно о дев’ятій годині ми покидаємо мою квартиру, повністю готові до святкування дня народження Марти. Ліза вибрала коротеньку сукню білого кольору, а волосся зібрала у високий хвіст. Ритка обрала шкіряні шорти, білу футболку та чоботи на високих підборах. Ну а я зупинилася на чорних приталених джинсах, білій туніці та туфлях на підборах. Волосся залишила вільно спадати на плечі, лише трохи його підкрутила. 

Сашка вже чекає на нас біля під'їзду. Ліза одразу ж сідає поруч з ним, і парочка починає цілуватися, а от ми з Ритою розміщуємося позаду. 

- Лано, можна дещо у тебе попросити? - запитує Саша дорогою у клуб.

- Давай! - швидко відповідаю.

- Чи не могла б ти сьогодні бути нашим водієм? У тебе ж є водійське посвідчення, правда? 

- Я завжди ношу його з тобою, - відповідаю. - Не знаю тільки навіщо. Для ось таких ситуацій, напевно. Я з радістю покермую твоїм Мерсом, друже!

- Дякую тобі, подруго! Я твій боржник! - радісно випалює Сашка. 

Тільки от Ліза не сильно радіє від такої зміни між нами. Тепер її хлопець питиме, а я ні. Хоча спочатку планувалося все зовсім інакше. 

У клубі яблуку ніде було впасти. Нам заледве вдається дістатися гардеробу, щоб залишити верхній одяг, а тоді мало не з боєм пробиратися на другий поверх, де і знаходиться окремий зал для “особливих” гостей. 

Марту я помічаю одразу, адже її яскраве волосся сильно виділяється на фоні інших. Вона першою поспішає до нас та обіймає всіх по черзі. 

Наблизившись до столика, я помічаю й інших з еліти. Вадим поруч з незнайомою мені темноволосою дівчиною, Рома у гордій самотності та ще дві дівчини з іншого боку, поруч з Мартою. 

Макс також тут, але сидить окремо від усіх у м'якому кріслі, а в нього на колінах розмістилася гарна білявка з довгими ногами та великими… очима. Макс окидає мене холодним поглядом і, не побачивши нічого цікавого, знову перемикається на білявку. А от Рома широко усміхається, побачивши мене, і запрошує сісти поруч з ним. Я погоджуюся, і тепер з одного боку Рома, а з іншого - Марта. Тільки от якраз навпроти мене тепер сидить Макс з білявкою на колінах. Я знайомлю всіх з Ритою, а Марта, своєю чергою, називає нам своїх подруг і сестру Олю, ту саму білявку.

- Лано, а ти чому не п'єш? - запитує Марта, коли всі беруть у руки свої напої. 

- Я погано переношу алкоголь, - пояснюю. - А ще у мене сьогодні особлива місія - розвезти друзів по домівках. 

- У тебе є машина? - цікавиться Рома.

- Ні, я… - намагаюся пояснити, але мене перебиває Макс.

- У неї машина? Не сміши мене! Хто видав їй права? - починає реготати цей придурок.

Я нахмурююсь і вже починаю вигадувати, що відповісти, але за мене все робить дорога сестричка. 

- Щоб ти знав, Лана чудово водить, - заявляє Рита. - Навіть краще деяких самозакоханих хлопчиків. 

Макс тільки фиркає на слова Рити й знову перемикає свою увагу на білявку Олю. Всі беруться за тости та алкоголь, а я вирішую потанцювати, щоб час минув скоріше. 

- Ти куди? - запитує Рома, коли я збираюся вставати. 

- Потанцюю. Хочеш зі мною? 

- Трохи пізніше, - усміхається і хоче ще щось сказати, але у нього дзвонить телефон. Рома виходить з-за столу і відходить до поручат, а я слідкую за ним поглядом. Коли ж знову переводжу його на веселу компанію, зустрічаюся з холодними зеленими очима. Білявка щось шепоче Максу на вухо, а він невідривно розглядає мене.