Розділ 5

Наступні кілька годин витрачаю на те, щоб підготуватися до вечері. Після душу роблю укладку, макіяж і перериваю практично весь свій гардероб, щоб знайти щось більш-менш нормальне. Мама вб'є мене вслід за Ритою, якщо прийду у своїх улюблених джинсах і кедах, тому доводиться шукати сукню. 

На щастя, одна в мене таки є. Чорна, довжиною до колін і доволі мила. Я купувала його разом з Ритою на перше вересня в універ. Думаю, вона зацінить мій сьогоднішній образ. 

Рівно о сьомій вечора я стою перед дверима у квартиру батьків. Кілька разів глибоко вдихаю і видихаю, але подзвонити у двері не встигаю. За спиною з'являється Рита і шепоче мені на вухо:

- Ти чого стоїш, як пам'ятник? 

- Може, ще встигнемо втекти? - повертаюся обличчям до сестри та питаю з надією у голосі. - Як думаєш?

Здається, Рита повністю мене підтримує, але не встигає нічого відповісти, тому що двері перед нами відчиняються, і на порозі з'являється мама. Вона у нас середнього зросту, струнка, коротко стрижена брюнетка. 

- Ви чому тут стоїте? - хмуриться вона. - Усі вже давно за столом!

- Так ми тільки приїхали, - намагається пояснити Рита, на ходу знімаючи з себе взуття. 

Я йду за нею, але тільки зараз звертаю увагу на те, в чому припхалась Ритка на цю зустріч року. 

- Рито! Що це на тобі?! - мама також зацінила і театрально схопилася за серце. 

Зате сестра широко усміхається і для кращого ефекту крутиться на місці. На ногах її не надто нові кеди, потріпані життям. Джинси з великою кількістю дірок та яскраво-жовта футболка з усміхненим смайлом на ній. 

- А що не так? - широко усміхається Рита, а я пирскаю в кулак. Схоже, сьогодні буде весело. Мама вкривається червоними плямами та готова кинутися на доньку, але до нас виходить тато у супроводі незнайомої мені сімейної пари. 

Тато у нас високий і гарний. Хоча сивина і покрила його голову, але зовсім не псує загальної картини. Сімейна пара позаду нього виглядає доволі мило. Чоловік середнього росту з сивим волоссям і жінка з темним волоссям і світлими блакитними очима. 

Гості зацікавлено розглядають нас з Ритою і чекають, коли ж нас познайомлять. Тільки тато повільно закипає від злості й намагається спопелити поглядом старшу доньку. 

- Батьки, може, ви нас вже познайомите? - голосно запитує Рита. 

- Так, звісно! - вичавлює з себе мама. - Це Олексій Іванович та Ольга Павлівна Косові. А це, - мама вказує рукою на Риту і морщиться. - Наша старша донька Маргарита. 

- Вітаю вас! - сестра мило усміхається, а гості здивовано переглядаються. 

- Я Мілана, молодша донька! - вирішую сама себе назвати. 

- Маріє, ваші доньки такі гарні й… цікаві, - усміхається жінка. 

- Гей, де всі? - з кімнати виходить молодий хлопець і зупиняється поруч з Ольгою Павлівною. Його погляд прикутий до Рити, і я його розумію. Швидше за все, це і є Антон. Високий, волосся кучеряве і розкуйовджене, очі блакитні. В принципі, такий нічого. І найголовніше - це діловий костюм, який так не любить Ритка бачити на чоловіках. 

- Синку, ми тут знайомимося з цими милими дівчатами, - заявляє Ольга Павлівна. 

Рита, своєю чергою, також оцінювально роздивляється Антона і неоднозначно хмикає. Сам хлопець також не може відвести від неї погляду. От мені цікаво, йому так Ритка сподобалася, чи її сьогоднішній образ?

- Може, підемо вже за стіл? - незадоволено бурчить Рита та отримує вже два злі погляди від батьків. 

- Отже, ти Маргарита? - усміхається Антон і галантно цілує руку моєї сестри. А вона від таких дій просто впадає у ступор і навіть обуритися забуває. 

- А я Мілана! - вирішую втрутитися, щоб розрядити обстановку. Антон таки відриває погляд від Рити та переводить його на мене. - Давай без прелюдій, а то моя сестра дар мови втратила від твоїх дій. 

Рита поруч сердито починає сопіти, а от тато нарешті розуміє, що час переміщуватися у кімнату. Я сідаю навпроти Рити, а поруч зі мною - мама та Антон. Хлопець люб'язно запитує, що я п'ю, і навіть вина наливає. 

Коли всі трохи поїли, почалися розмови. В основному говоримо про бізнес, і від того стає нудно. Риті хтось дзвонить, тому вона виходить, а от я п’ю маленькими ковтками вино і думаю про завтрашній похід у клуб. 

- Може, прогуляємося? - шепоче мені на вухо Антон, а я від переляку мало не виливаю на себе вино.

- Куди? У сусідню кімнату? - хмикаю. Гуляти з ним зовсім не хочеться, але сидіти тут не хочеться ще більше. Кивнувши на знак згоди, ми залишаємо вітальню і переходимо на кухню. - Думаю, ти покликав мене не просто так. Я вгадала? 

Сідаю на м'який диван і складаю перед собою руки. 

- Ну… - Антон заминається і виглядає при цьому дуже мило. - Я про Риту хотів поговорити. 

- Зрозуміло, - широко усміхаюся. Антон спирається на стільницю, а я продовжую допит. - І що ти хочеш знати? 

- Твоя сестра дуже… цікава особа. Мушу зізнатися, вона мене зачепила. Тільки… від її погляду мороз шкірою. Вона не любить чоловіків? - випалює на одному подиху Антон.