Розділ 3

Принц прокинулася, як завжди, рано. В будинку ще не було чути жодних звуків. Після того як вмилася і одяглася, дівчина зробила щоденну розтяжку і вирішила спуститися на кухню. Як не дивно там вже сидів Дарій і снідав.

Дівчина помітила різницю між близнюками ще вчора. Вони були високі, з широкими плечима, гострими скулами та кольору бурштину очима. Стиль одягу в них був один, і не дивно: вони захоплювалися одними й тими ж речами. Та була в них одна відмінність: їх волосся. Якщо Денис носив більш довге, яке завжди перебувало в безладі, то Дарій був короткостриженим.

Ще однією відмінністю між хлопцями було те, що Дарій працював в IT-компанії. Чи працював Денис ніхто не знав, та навчання в університеті стабільно прогулював. Добре що зараз було літо й канікули.

— Доброго ранку, — посміхнувся Дар до дівчини, — сідай приготую щось і тобі.

— Доброго, — зніяковіло відповіла Ліза, — якщо можна, тільки каву, — і дівчина сіла за стіл, напроти місця де сидів Дар.

— Як ти? Освоїлася? — щоб не бути в тиші, запитав хлопець, кладучи чашку з кавою та тарілку з бутербродами на стіл біля Принц.

— Дякую, — посміхнулася Принц. — Здається, так. У вас затишно.

— Вирішила, що сьогодні робитимеш? Можу ввечері показати тобі місто, — запропонував Меренич.

— Та ні, мені Денис покаже. Він обіцяв, що буде вільний цілий день, — сказала Ліза, беручи до рук чашку з ароматною кавою.

Хлопець трохи засмутився, та вирішив не показувти цього. Та запропонував їй цікаву річ:

— А завтра на тренування в танцзал прийдеш, Рижик? Денис теж там буде.

— Рижик?— перепитала дівчина.

— Ти не проти? В тебе дуже красиве волосся, — відказав хлопець. Дівчина тільки знизала плечима, тож хлопець продовжив: — То що, прийдеш на тренування?

— Думаю так, якщо ніхто не буде проти.

— Не буде, — сказав Денис, який заходив до кухні.

Хлопець сів поруч з Принц і поцілував її в щоку. Після цього, як ні в чому не бувало, прийнявся їсти бутерброди, які приготував його брат дівчині.

— Принцесо, — продовжив Денис, — ідемо одразу гуляти, чи посидимо ще вдома?

— Гуляти! — посміхнулася до хлопця Ліза.

— То йди швидко збирайся, поїдемо з Даром до центру, — і вже до брата: — Ти ж не будеш проти?

— Не буду, — крізь зуби прошипів хлопець. Принц побігла до кімнати.

Здавалося, Денис навмисно дражнить брата. Він одразу побачив цікавість Дара до Лізи. Так його брат реагував тільки на одну дівчину, якв опісля розбила його серце.

В собі ж Денис не зміг розібратися. Він мав якісь почуття до Лізи. Та чи це все ще закоханість, він не знав. Та й часу покопатися в відчуттях у нього не було. До пізньої ночі він був на звукозаписуючій студії.

Хлопці їли мовчки. Так само мовчки розібрали за собою посуд і склали в посудомийку. Дарій вже був в машині коли Принц спустилася, і разом з Денисом сіла до автомобіля.

В дівчини був хороший настрій, тож вона одяглася в білу сукню. В ній Ліза виглядала як героїня якогось мультфільму, зі своїми помаранчевими кучерями та голубими очима.

Дарій з важкістю відірвав погляд від посміхненої Лізи.

До центру від будинку Мереничів було хвилин двадцять їзди. Хлопці перемовлялися між собою, обговорюючи майбутнє тренування. Дівчина ж з цікавістю роздивлялася краєвиди за вікном. Їй все було нове й все цікаве.

Висадивши Лізу з Денисом, Дарій поспішив до офісу. Молоді ж люди пішли гуляти, в пошуку зручного місця для розмови.

В одному з кафе вони вже сіли пообіді. Дуже щасливі та трохи зморені. Адже ще тільки початок літа, а вже неймовірна спека. Тож, замовивши холодні коктелі і піцу, вони продовжили ділитися своїми історіями. За шість років, в кожного були й розчарування, й закоханості, й мрії та звершення.

— То як ти від танців дійшов до репу? — трохи згодом спитала Принц.

— Це була моя мрія ще з дитинства. Про неї знав тільки мій брат, та він завжди з цього жартував і не розділяв моїпогляди, — зітхнув Ден. — Через це я й тобі про це не розповідав. Адже ти мене так добре розуміла, тож я боявся, що й ти почнеш сміятися з моїх прагнень.

— Ти ж з моїх не сміявся, — посміхнулася до нього Ліза.

— Та ж з чого сміятися, якщо ти одна з найпопулярніших танцюристів в країні. Як ти до цього дійшла?

— Це було легше, ніж я думала. В танц-студії знайшася групка таких же мрійників як і я. Тренувань ми не боялися, ще й між нами було декілька крутих піарників, які ще навчалися та вже встигли попрацювати з відомими компаніями. Тож розкрутити акаунт, з незвичною тематикою було не так важко. А вже підтримувати популярність, з нашими вміннями, виявилося легко, — і подивилася у вічі хлопцю. — Та мене цікавить, як ти дійшов до такого життя?

— Як ти могла зрозуміти в університети з братом ми вступили різні, — мовив хлопець. — І хоч я продовжую танцювати в братовій команді, та в університеті я маю іншу компанію, з якими проводжу багато часу.

— Та я помітила, що з братом у вас не найкращі стосунки, — вставила Принц.