Розділ 2

— Елізабет Принц? — невпевнено спитав водій.

— Так, — сказала дівчина і посміхнулася. Ліза подумала, що хлопець її згадав. Та тут на неї чекала несподіванка:

— Батьки, напевно, божеволіють, чекаючи на тебе, — і хлопецб, повернувшися, простягнув дівчині руку. — Я — Дарій, кращий і талановитіший син своїх батьків. Сподіваюся ми потоваришуємо, адже це літо ми житимемо в одному будинку, — дівчина, як під гіпнозом, потиснула руку, а хлопець ще ширше посміхнувся.

Друзі хлопця засміялися. Так, такого ніхто не чекав. Дарій з недавнв терпіти не міг балерин і був проти приїзду цієї дівчини. Дочки друзів його батьків. Та батьки, прослухавши його монолог, тільки хитали головою й казали: «Лізочка — дуже хороша. Ви обов'язково потоваришуєте».

Принц тим часом занурилася в спогади. Ось вони розмовляють про домівку з Денисом, ось він жалієтьс на свого брата Дарія(якого дівчина називала Драдом, сама не розуміючи чому), ось вона розповідає що мріє про сестру або брата, ось вчать нові рухи…

Дівчина сиділа, думаючи про своє минуле. Вона не помітила, як машина зупинилася і хлопці вж встигли забрати речі Лізи і віднести їх до будинку. Дарій, постояв трихи біля відчинених дверей машини. Принц йому справді нагадувала принцесу. Дівчина так і не звернула на нього увагу, тому Дарій схилився до неї й подув у вухо.

Ліза миттєво здригнулася і якось дивно подивилася на Дарія, наче знала всі його таємниці. Хоча, дитячі, справді знала.

Принц з нетерпінням оглянулася. Так, про такий подарунок вона навіть не мріяла, хоч і сподівалася колись зустріти Енея… Її друга, та перше кохання… Її Дениса... І ось, він десь тут. В цьому будинку. Чекає на якусь Елізабет Принц, а побачить свою Лисичку. Дівчина лагідно посміхнулася, вийшла з машини і розім'яла м'язи.

Дар покликав дівчину до будинку, дивуючись неочікуваним змінам настрою Рижика. Дівчина слухняно пішла за ним.

В будинку її пообіймали друзі батьків, поцікавилися як вона доїхала, і прикрикнули на «Дениску», щоб той поспішив…

Почулися кроки на сходах. Принц почала повільно повертетися до хлопця, який спускався. І чим більше вона поверталася, тим повільніші були кроки на сходах.

Так, Денис не чекав побачити свою подругу з танцювального лагера у себе вдома. І він був впевнений на міліон відсотків, що це вона…

Та й хто буде так посміхатися. В кого в очах будуть миготіти сльози при погляді на нього — майже звіичайного хлопця? Тільки вона — Лисичка, його принцеса, його подруга. Його споріднена душа…

Раніше хлопець був закоханий в неї. Потім він зустрічався з дівчатами, були навіть серйозні відносини, та таких стосунків як з Лисичкою в нього ні разу не було. Ніхто не розумів його так, як Принц.

І зараз, дивлячись в такі рідні очі, молоді люди стояли непохитно. Вони простояли так декілька секунд, хоч їм і здавалося що цілу вічність. І тут, хлопця, мов вітром здуло з сходів. Ден підбіг до Лізи, підняв і акружляв її в повітря. Дівчина тільки радісно засміялася…

Родина та друзі Дениса, трохи зніяковіли. Ніхто не зрозумів, звідки ця парочка знайома. А Дарію захотілося вдарити брата. Так, вони особливо ніколи не ладнали, хоч і були близнюками. За останні шість років вони більш-менш поладнали. Вони сильно не сперечались, навіть допомагали одне одному. А тут таке… Дівчина, яка вперше за довгий час змогла заціпити Дара, обіймає його брата. Він міцно стиснув кулаки, та що йому залишалося? Сказати, щоб брат відпустив дівчину? Але він ніхто, і їй, здається, подобається…

А ті, на кого всі дивилися, перестали кружляти і, не випускаючи одне одного з обіймів, почали шепотіти між собою. Вони ж не бачилися цілих шість років…

— Лисичко, це ж справді ти! — стверджував хлопець, не вірячи, як йому пощастило.

— Це я, — погодилася дівчина, зараз схожа на дитину, якій подарували все що вона хотіла і додали ще від себе. — А це ти, Дениска-Редиска, — подражнила Принц.

— Я зараз на це не зверну увагу, та потім помщуся… — та продовжити йому не дозволили, постукавши вказівним пальцем по скроні.

— То чому тебе ніде не було, Еней? — засмучено спитала дівчина, і у неї на очах знов забриніли сльози.

— Та чого ж це мене не було? — здивувався хлопець.

— Я шукала тебе повсюди. Та ніде… — та дівчину перебили.

— Тобі подобається реп? — якось неочікувано спитав хлопець.

— Так, та при чому це… — і дівчина не доказала, дещо збагнувши. — Не може бути… — хлопиць у відповідь тільки ствердно хитнув головою, а потім знизав плечима, наче кажучи: «А я що? Я нічого».

Перемовлятись між собою молодим людям довго не дозволили. Всім було цікаво звідки вони знайомі. Особливо Дарію, адже Ліза йому і справді сподобалася. Навіть не так, вона торкнулася якихось струн в його душі.