Пролог

Танцювальний літній лагер

Перший день в лагері проходив в ритмі якоїсь нової пісні, яка звучала по радіо. Не всі ще заїхали, та розселення й запис на багаточисельні уроки вже почався. Серед тих хто запізнбвався були Ліза й Денис.

Ліза — дванадцятирічна дівчинка, одягнута наче принцеса. Танцями, а саме балетом, вона займалася з п’яти років. Це й не дивно, адже її батьки працювали в дуже відомій трупі танцюристів балету. Запізнювалася вона ж через свлїх батьків, які ніяк не могли її відпустити. Вони вперше залишали свою доньку так на довго, тим паче в її день народження. Відпочинок в лагері триватиме до кінця літа.

Денис — п’ятнадцятирічний хлопець, який мріє стати репером. Танцює він скільки себе пам’ятає. Його батьки навчали танцям у власній студії. Мама — вчитель балету, батько — різних хіп-хоп напрямів. Він же запізнювався через свого брата. Вони з ним ніколи не ладнали, хоч і були близнюками. Здається єдине, що їх об'єднувало — це танці. Батьки сподівалися залишити їх ободвох на базі відпочинку, та хлопці почали сперечатися. Тож вони вирішили залишити когось одного.

Коли ж з батьками було все вирішено, вони, тобто Ліза й Денис, побігли дивитися виступ, який вже почався. Йшли вони з різних боків, не звертаючи увагу на те що їх оточує, тому зіштовхнулися біля самих воріт. Речі з валізи хлопця висипалися, а він сам впав на землю. Дівчині пощастило більше  — валіза залишилася закритою, проте сама дівчина впала на Дениса зверху. Так вони й познайомилися.

Через декілька днів вони вже були кращими друзями, хоч і не знали майже нічого один про одного. Денис і Ліза разом ходили на уроки: він з нею — на балет, вона з ним — на хіп-хоп. Через два тижні їх перебування в лагері, на дні народження Дениса, дівчинці прийшла в голову неймовірна ідея, якою вона поспішила поділитися.

— Ден, в мене є ідея.

— Яка?

— Хочу зібрати класну команду танцюристів і робити різні флеш-моби, знімати відео. Щоб через танець можна донести свої думки до інших.

— Так, це круто, та… — тут хлопець трохи засоромився. Він ще не розповів Лисичці, а саме так він її прозвав, про те, що хоче стати співаком. Адже коли він розповів про це братові, той тільки посміявся. Хоч він і збирався розповісти все подрузі, та, злякавшись, що єдина людина яка його розуміє, може відвернутися, сказав трохи інше. — Та якби ніхто не знав хто ж то танцює, співає чи виступає. Щоб всі знали команду, а не танцюристів; голос, а не виконавця. Щоб виступи надихали, і не тільки просто глядачів, а й самих творчих людей.  Щоб це були не просто танці й пісні, а щось, що пробирає до серця.

— Красиво говориш, — посміхнулася дівчинка.

— Ти навчила, — посміхнувся їй у відповідь хлопець.

— Та я все ж таки хочу зібрати свою групу…

— І я…— трохи неохоче сказав Ден.

— А давай разом, — попросила Ліза, дивлячись Денису у вічі.

— Я б з радістю, та ми, здається з різних міст. А мене батьки в найближчі три роки нікуди не відпустять, і тебе, думаю, теж… — сумно зітхнув хлопець.

— Ти маєш рацію, та якщо…

— Якщо що? — з азартом в голосі спитав Ден, загораючись її ентузіазмом.

— Ти в себе в місті будеш в такій команді, я ж в себе.

— А як я тоді дізнаюся що це саме ти?

— Ми вигадамо собі псевдоніми…

— Ну так, я тоді Дені.

— Ні, це не цікаво…— сказала Ліза і стала перебирати цікаві імена та персонажів. — Дейл, Джеррі, Клон, Марс, Сонік, Еней, Рокі…

— Еней, мені подобається. А звіди це?

— З опери, мені подобаєся, хоч і сумний кінець.

— Окей, а ти ким будеш, Лисичко? — запитав хлопець, кошлатячи волосся подрузі.

— А я буду Принц.

— Скоріше за все Принцесою, — і денис заміявся. Ліза теж засміялася, та все ж пояснила:

— Ні, якщо я буду Принцесою, до мене  будуть упереджено ставитися, як до дівчини.

— Хочеш відкрию тобі таємницю? — Лізка хитнула головою на знак згоди, і хлопець продовжив: — Ти і є дівчина.

В останній день відпочинку, коли всі підлітки брали участь в конкурсі, Ден і Ліза не стали  виключенням. З Лізи, в її дванадцять, вийшов чудовий хореограф. Дівчина продумала їм хореографію до парного танцю, який вони й виконали. І, без вагань, судді віддали їм перше мсце. Ввечері вони попрощалися, після чого не бачилися жодного разу.