Глава 41. Сімейне зібрання

Глава 41. Сімейне зібрання

Емір Руслан стояв у великій залі, чекаючи, коли зберуться всі його рідні. Він уже встиг порадіти за принца Акрама й Мейрі, що повернулися разом після довгих випробувань. Його серце було щирим: він знав, як сильно Акрам любить Мейрі, попри те, що Зубейда колись викрала її.

Тепер перед Русланом стояло завдання: помиритися з братом Саввою, привітати його з дружиною й дітьми, розповісти правду про Гюзель і її матір, покарати Зубейду та Фахріє за законом, а також попросити пробачення у Каті за завданий біль.

Поруч із ним була Моанна — жінка, яка змінила його життя. Вона подарувала йому любов, мудрість і дітей, і Руслан не шкодував, що колись врятував її на Гаваях.

Раптом увійшов старий Ібрагім.

— Ти робиш помилку, емір, — сказав він суворо. — Манао не повинен знати, хто намагався вбити його матір. І звідки впевненість, що Гюзель — справді дочка Каті? Є докази?

Руслан глянув на батька холодно:

— Я більше не буду приховувати. Так, я обіцяв мовчати, але тепер, коли Манао став чоловіком і закохався в ту, кого я не хотів… він має знати правду. Я впізнав Гюзель по рисах її матері Каті.

Ібрагім похитав головою:

— У юності ти зробив помилку. Катя могла бути небезпечною.

Руслан відповів твердо:

— Вона жертва. І ми зобов’язані розповісти все Гюзель і Манао.

Зал поступово наповнився родичами. Принц Акрам привітався з принцом Селімом, Мейрі була щаслива не лише від повернення чоловіка, а й від того, що її син Карим поїхав із Емілією до Шотландії. Прийшла й Олена, колишня королева, а також шейха Вікторія з чоловіком Дем’яном, який плакав, бо його улюблена донька вирушила в дорогу з Каримом. З’явився шейх Тимофій із дружиною Арлеттою, яка й досі залишалася такою ж прекрасною, як у молодості.

Нарешті увійшли закохані Манао й Гюзель. Руслан усміхнувся й попросив їх сісти поруч. Ібрагім дивився похмуро.

У кінці зали з’явився Савва з дружиною Бритні та дітьми. Вони побачили Гюзель, обійняли її й винуватили себе, що не помітили її викрадення.

Руслан піднявся й промовив:

— Мій брат Савва… ми повинні забути минуле. Ти тепер із дружиною й дітьми повернувся додому.

Савва з подивом запитав:

— Як? І чому наша Гюзель у вас?

Бритні суворо додала:

— Що сталося з нашою дочкою?

Їхня донька Амалін раптом вигукнула:

— Мамо, скажи нам правду… хто наші справжні батьки?

Бритні зблідла, не бажаючи розкривати таємницю. Але Руслан глянув на неї й сказав:

— Дозвольте мені розповісти.

Бритні закричала:

— Ти не посмієш! Вона теж зіпсувала твоє життя!

Гюзель із розгубленістю запитала:

— Хто вона?

Руслан набрав повітря й почав розповідати: про свою першу любов Катю, про те, як їх розлучили, як її продали в рабство й зробили наложницею, як вона народила Амалін, а потім була врятована племенем аль‑Мура. Він згадав і про те, що Катя згодом була вагітна від Асана, якого вбили, і що вона звинувачувала його в бажанні вбити Моанну.

Зала завмерла. Амалін стояла в жаху, а Гюзель підійшла до сестри, щоб підтримати її. Бритні опустила голову, розуміючи, що правда більше не може бути прихована.

Руслан стояв із відкритим ротом, сам у шоці від того, що нарешті вимовив слова, які так довго носив у серці.

У залі запанувала тиша після слів Руслана. Мейрі й Акрам стояли приголомшені, Селім теж не міг повірити, чому Руслан так довго приховував правду.

Руслан звернувся до Гюзель:

— Ти повинна знати все. Твоя мати Катя познайомилася з твоїм батьком у лікарні. Він виявився шахраєм і продав її. Вона дізналася, що носить тебе під серцем, і народила, бажаючи врятувати тебе.

Бритні раптом закричала:

— Мовчи! Я намагалася захистити тебе, емір! Якби Катя розповіла правду, наша репутація була б зруйнована!

Руслан відповів суворо:

— Ти не мала права віднімати у Каті те, що залишилося. Гюзель — її дитина, а ти її викрала.

Бритні схопила Гюзель за руки й вигукнула:

— Я зробила це лише для того, щоб врятувати її! Я тоді мріяла про дітей, тому забрала Амалін і Салиму. Катя була рабинею, поки не втрутилася шейха Вікторія зі своїм племенем аль‑Мура. Я тоді зненавиділа її…

Вікторія дивилася холодно, не відводячи очей. Савва запитав брата:

— Чому ти вирішив розкрити це саме зараз?

Руслан відповів твердо:

— Бо мій син Манао, майбутній правитель, повинен знати правду. Інакше доля Каті залишиться спотвореною.

Ібрагім додав суворо:

— Вона була небезпечною для всіх. Можливо, правильно, що Брітні удочерила дівчат.

Манао заперечив:

— Діду, вона не мала права так чинити!

У цей момент Олена втрутилася, щоб заспокоїти Ібрагіма, а Гюзель глянула на Брітні й запитала крізь сльози:

— Як ви могли мені брехати?

Манао додав:

— До речі про Зубейду… вона використала Гюзель, щоб убити мого батька. Якби не принц Селім, який показав їй моє фото, вона б не згадала мене. А Фахріє ще й побила її. Я вимагаю покарання!

Брітні закричала:

— Це все через тебе, Акрам! Через тебе прийшло стільки бід!

Мейрі виступила вперед, мов тигриця:

— Замовчи! Акрам був жертвою інтриг Зубейди, як і я. Вона викрала мене ще в юності й не випускала зі своїх тенет. Сьогодні вона шантажувала мене: якщо я не піду від Акрама, вона завдасть шкоди Кариму.

Акрам вибухнув гнівом:

— Я ненавиджу її!

Усі були приголомшені. Руслан гримнув по столу:

— Чому ви раніше мовчали?

Вікторія додала:

— Мій брат, мій емір… моя донька Емілія поїхала з Каримом до Шотландії заради безпеки.

Руслан піднявся й наказав охоронцю Бураку:

— Арештувати Зубейду й Фахріє!

У цей момент його мати Олена вигукнула:

— Як Зубейда змогла втекти з тюрми? Я ж наказувала її арештувати!