Глава 21. Щастя в родині

Глава 21. Щастя в родині

Минуло два роки…

Вілла наложниці Зубейди, Катар, Доха

Поки стара наложниця Зубейда нишком шукала компромат проти шейха‑принца Савві та його дружини Бритні, будуючи плани помсти для їхньої королівської родини, її онук принц Акрам жив зовсім іншим життям. Він разом зі своєю першою дружиною, красунею Мейрі, насолоджувався любов’ю й виховував маленького сина, принца Селіма. Недавно у Мейрі народилися дві доньки‑близнючки, і Акрам гаряче їх любив, не зважаючи на те, що Зубейда й досі не схвалювала його вибір.

Для трону він міг би взяти іншу жінку, але Акрам віддав перевагу Мейрі. Це розумів і емір Руслан, який колись використав слабкість Акрама, щоб розпалити гнів Зубейди, змусивши його узаконити шлюб із Мейрі. Та сам Акрам вирішив відмовитися від мрій про трон і зосередитися на сім’ї. Він не хотів втратити такого щастя.

Одного дня, коли він тримав на руках доньок і усміхався дволітньому Селімові, до нього підійшов телохранитель і повідомив:

— Емір Руслан приїжджає разом із дружиною, сином принцем Манао та сестрою, шейхою‑принцесою Вікторією, її чоловіком і дітьми. Вони хочуть привітати новонароджених дівчаток.

Акрам, попри те що королівська сім’я Руслана колись підставляла його, вирішив не ворушити минуле. Він хотів показати, що є справжнім господарем своєї вілли й що його сім’я — щаслива. За ці роки він одружився ще двічі, і тепер у нього було три дружини та одна наложниця, яка чекала первістка.

Підготовка до вечері

Акрам наказав своїм дружинам одягнути найкраще вбрання, навіть дітей. Він хотів, щоб кожен гість побачив велич і гармонію його дому.

Мейрі поспішила вдягнути розкішне арабське плаття з золотими візерунками, її волосся прикрасили тонкими перлинними нитками. Вона наказала слугам прибрати й прикрасити дім: килими розстелили нові, світильники запалили так, щоб світло грало на стінах, а столи накрили найкращими стравами — фініками, медом, запашним м’ясом і виноградом.

Інші дружини теж вдяглися у найкращі сукні, а діти отримали нові вбрання, щоб виглядати як справжні принци й принцеси. Атмосфера у віллі була наповнена хвилюванням і очікуванням.

Тітка Акрама, Рефет, тихо зауважила, коли побачила метушню:

— Не варто нападати на аль‑Шаф. Вони вороги, але зараз краще показати гідність. До того ж я знаю, що Зубейда теж буде на вечері. Це її шанс відчути, як емір ставиться до всіх нас.

Її слова прозвучали як попередження. Всі розуміли: вечір може стати не лише святом, а й випробуванням.

Палац аль-Шаф, Катар, Доха

У палаці сам Руслан сидів у великій залі, прикрашеній золотими орнаментами й східними килимами. Його погляд був зосереджений, а думки важкі. Він довго вагався: чи варто їхати до вілли Акрама, свого суперника, який колись намагався відібрати трон і принизити рід.

Його брати, шейхи Савва, Тимофій та Діма, стояли поруч і намагалися відговорити його:

— Брате, — говорив Савва, — не їдь до ворога. Це небезпечно.

Тимофій додав:

— Якщо ти поїдеш, він сприйме це як слабкість. Ми повинні готуватися до нападу, а не до примирення.

Діма підтримав:

— Він не заслуговує на твою милість.

Але тоді виступила їхня сестра, шейха‑принцеса Вікторія. Поруч із нею стояв її чоловік Дем’ян, який мовчки кивав, підтримуючи дружину.

— Брати, — сказала Вікторія твердо, — якщо ми не спробуємо налагодити мир, то майбутнє буде ще гіршим. Нас чекає крах династії. Ви знаєте, що Зубейда не зупиниться. Якщо ми не покажемо мудрість, вона використає Акрама проти нас.

Її слова були настільки переконливими, що брати не змогли перечити сестрі. Вони зрозуміли: емір Руслан може помилятися, але відмова від діалогу може коштувати їм занадто дорого. І вже за його спиною вони почали думати про можливий напад, готуючись до найгіршого.

Коли вони розійшлися, Руслан підійшов до Вікторії, взяв її за руки й тихо сказав:

— Дякую тобі, сестро. Ти завжди була моєю опорою.

Він усміхнувся й додав:

— Порадь мені… який подарунок узяти для Акрама й його сім’ї? І яку арафатку вибрати?

Вікторія задумалася й відповіла:

— Подаруй щось, що символізує мир. Наприклад, золотий кинджал із написом «Єдність» — не як зброю, а як символ честі. А для його дітей — срібні амулети, щоб вони росли під захистом.

Дем’ян додав:

— Арафатку вибери білу з золотим узором. Це знак чистоти й сили. Вона покаже, що ти приходиш не як ворог, а як емір, який несе світло й мир.

Руслан кивнув, і його очі стали твердішими. Він зрозумів: цей візит може стати вирішальним для майбутнього всієї династії.

Вілла наложниці Зубейди, Катар, Доха

Вечір настав урочисто. Усе було готове: слуги розставили світильники, музиканти заграли ніжні східні мелодії, а в повітрі витав аромат спецій і квітів.

До воріт під’їхала машина самого еміра Руслана. Він вийшов величний, у східному вбранні з золотими узорами, арафатка на голові теж була прикрашена золотом. Його підборіддя заросло густою бородою, що додавало йому ще більшої величності.

Поруч із ним з’явилася його дружина Моанна в зеленому східному платті, на руках вона тримала маленького принца Манао. Хлопчик не міг всидіти на місці: йому все було цікаво, він дивився навколо широко розкритими очима. Його темні кучері нагадували волосся батька, а карі очі — матері. Усі розуміли: він буде помітним майбутнім правителем.

За ними йшла шейха‑принцеса Вікторія зі своїм чоловіком Дем’яном та двома дітьми. Вікторія була прекрасна, її врода не змінилася: на ній було рожеве східне плаття, а голову прикрашало золоте діамантове оздоблення. Дем’ян, грек за походженням, виглядав стримано й елегантно в діловому костюмі.

Принц Акрам і Мейрі зустріли гостей із радістю. Музиканти заграли гучніше, слуги розкривали двері, і всі увійшли до прикрашеної зали.