– Аріно, наворожи мені якогось принца під ялинку! – ледь не плачучи, попросила Марина. – Новий рік на носі, а я знову сама. Донька вже доросла, з друзями святкуватиме. А мене ніхто нікуди не запрошує. Я у розпачі…
– По-перше, я не ворожка, а таролог, – заперечила Аріна.
– Так, знаю я, що ти таролог. Це я так, образно казала – про ворожку. Не ображайся.
– Я й не ображаюсь, просто ти маєш розуміти: я ж не гадалка. Я працюю з простором Таро. Ми можемо подивитися, яка в тебе зараз життєва ситуація, спитати поради у карт Таро, як краще вчинити. А рішення приймати та діяти маєш ти сама. Ось як це працює. Щоб щось отримати – треба над цим працювати.
– Так, і це я теж знаю, – зітхнула Марина. – А так хочеться, щоб ти мені зараз наворожила принца – і він, раз! – і з’явився. А то все «працюй над собою»… Втомилася я працювати над собою. Невже я не заслуговую простого жіночого щастя?
– Заслуговуєш, звісно, – запевнила Аріна. – І все лише у твоїх руках.
– Ага, тільки в мої руки самі нездари трапляються.
– Значить, десь трохи недопрацювала. От минулого разу, пам’ятаєш, майже всі твої побажання були враховані. І чоловік трапився майже нормальний…
– Майже нормальний, – засміялася Марина. – Забули тільки загадати, щоб зріст і вага відповідали. А так – усе, як я просила.
– На зріст і вагу можна було б і очі заплющити, якби решта влаштовувала.
– Та як я їх заплющу, коли він мені ледь до плеча діставав? Щоб поцілуватися, мені доводилося присідати. А його пузце мені в одне місце впиралося.
– Ну, люба, ідеальних людей не буває. І чоловіків теж. Усе одно з чимось доведеться миритися.
– Добре, згодна. Тільки щоб це не було критично. Подивимось вже, що там Таро мені приготувало.
Аріна дістала карти, увімкнула камеру на телефоні й зробила розклад.
– Можу тебе заспокоїти – ось тобі й принц під ялинку, дивись, – сказала Аріна й повернула карту в камеру, показуючи Марині. – Дивись, який гарний чоловік. Подобається?
– Та мені всі твої королі на картах подобаються! – погодилася подруга. – А от реальність – зовсім інша.
– Реальність ти створюєш сама, – нагадала Аріна. – Вчу-вчу, а у підсумку – лише двійки.
– І що, правда карти кажуть, що Новий рік я не сама зустрічатиму?
– Правда. Ось він – твій принц-красень. Турботливий, серйозний, у нього на першому місці бажання щось робити для інших. Міцно стоїть на ногах, а це означає – заможний. Чітко знає, чого хоче від життя.
– Хоч не ніщеброд, й то добре. Дармоїдів я вже проходила, з благодійністю щодо чоловіків покінчила, – хмикнула Марина. – Де ж він тільки, цей твій принц? У мене й на горизонті такого не видно.
– Я звідки знаю, де? Ти попросила розклад – я зробила. Я лише посередник між простором Таро і тобою, – пояснила Аріна. – Значить, скоро з’явиться. Головне – не проґав.
– Хоч натяк якийсь дай, щоб я його впізнала, – попросила Марина. – Яка головна порада?
– Добре, зараз спитаю у карт, – пообіцяла Аріна і дістала з колоди ще дві карти. – Дивись: карти кажуть, що в тебе починається новий етап у житті, і твій проєкт має дуже великий потенціал. Ти обов’язково зможеш дійти до кінця й отримати те, чого хочеш. Головне – не зупинятися й іти до кінця.
– Мій головний проєкт – знайти чоловіка моєї мрії, – зітхнула Марина. – Шукаю-шукаю, а кінця не видно… А що це за чоловік з мечем на карті? У плащі.
– Це Маг! В руках у нього – магічний інструмент, що символізує здатність творити свою реальність. Перший аркан Таро – дуже хороший аркан, один із найкращих у колоді. Цей Маг і допоможе тобі у втіленні бажання. Зараз час непростий, чарівний: переддень Різдва і Новий рік – час, коли відкривається портал між світами і можливі всілякі дива. А стаються вони лише з тими, хто в них вірить. Віра – це потужний магічний інструмент.
– З вірою в мене не складається, – поскаржилася Марина. – Начебто вірю, а потім з’являються сумніви – і всі старання сходять нанівець.
– Даю тобі настанову: повірити в новорічне диво! – посміхнулася Аріна.
– Дякую, люба подруго! У мене аж крила виросли. Ворожка – не ворожка, а психотерапевт ти в мене чудовий! Настрій принаймні піднявся.
– Це вже добре, – сказала Аріна. – Простір Таро дуже чутливий, і якщо ти не чинитимеш опору, все піде як треба.
– З мене капучино і тірамісу, – пообіцяла Марина. – Як подяка за розклад.
– Домовились, зустрінемося після Різдва, – погодилася Аріна. – Я от на сто відсотків упевнена, що твій принц уже десь поруч.
#3162 в Любовні романи
#779 в Короткий любовний роман
#875 в Фентезі
#209 в Міське фентезі
Відредаговано: 29.12.2025