Глава 20

Я остаточно заплуталася, перестала щось розуміти. Слова старої, силует якої почав повільно танути, так само як і комірка у вежі, лише тихо дзвеніли в моїй голові.

Знайшли супер героя! Від її слів було боляче та страшно. Не так я уявляла собі цей світ. Так, я знала про небезпеку, я хвилювалася разом з Алексом за жителів цього світу. Але як сама можу протистояти силам Темряви? Як я сама можу щось чи когось врятувати, коли я нічого не знаю про магію, не знаю чого чекати від цієї Темряви!

Мотнувши головою, я знову прокинулася у ванній. Облилася гарячою водою, потім холодною, сподіваючись, що контрастний душ прибавить мені сил та поверне можливість тверезо оцінювати ситуацію. Витерлася пухнастим рушником, накинула махровий смугастий халат та вийшла з ванни. Адріана, як і обіцяла, вже підготувала для мене одяг. На диво, дівчина попалася кмітлива. Я не побачила жодних пишних суконь, корсетів та іншої королівської мішури (а може, тут її й не було взагалі). На ліжку лежав дуже елегантний костюм з еластичної м'якої тканини. Я дбайливо взяла в руки блузку. М'яка еластична тканина, що комфортна прилягала до тіла. Брюки кольору морської хвилі чимось схожі на наші джинси. Тут же лежав комплект спідньої білизни та біля ліжка я побачила босоніжки на невисокій платформі в тон костюму. Я давно так не захоплювалася одягом. Я невибаглива дівчина, не женуся за модою та віддаю перевагу зручності та комфорту – джинси, футболка, кросівки – ось і весь повсякденний стиль. Але цей костюм викликав захоплення. Такий простий на вигляд, але водночас Стильний модний та зручний. У цьому світі вміють гарно та з комфортом вдягатися.

Останнє я зрозуміла, коли повністю одяглася в це вбрання. Навіть босоніжки сіли по нозі ідеально, і я почувала себе немов у домашніх капцях.

Я не стала відмовляти собі в задоволенні покрутитися біля дзеркала, тим більше, що воно було від підлоги до стелі заввишки.

Мої руді кучери я красиво причесала та закрутила локонами за допомогою знайденого серед безлічі баночок, мусу. На зап’ястя нанесла кілька крапель туалетної води з ніжним тонким квітковим ароматом.

Я почула, як відчинилися двері та в дзеркало побачила Адріану, що злегка збентежилася та завмерла на вході.

- Христино, вибачте… – дівчина стояла на порозі з тацею їжі у руках.

- Заходь, чого завмерла на вході? Сміливіше.

- Ви дивовижно виглядаєте! - Нарешті видихнула вона і опустила тацю на столику поруч з диваном.

- Це все завдяки тобі, – тепло посміхнулася я, чим остаточно збентежила свою особисту фрейліну. Ось ніколи б не подумала, що в мене буде така помічниця! - А знаєш, давай, приєднуйся, разом обідатимемо! - Я вже відчула ароматні запахи страв, які були розставлені на столику.

- Ви що, Ваша високосте, - відразу встала вона по стійці смирно, - не годиться!

- А хто тобі це сказав?

- У нас є правила… Прислуга не може їсти за одним столом із господарями… Тим більше з такими…

- Адріана, люба, ну якими «такими»? Я така сама дівчина, як і ти! Звичайнісінька! Те, що я стала нареченою вашого Наслідного Принца, так це лише збіг обставин та невелике везіння. Ось й все! І взагалі, я зовсім з іншого світу. У нашій країні немає принців та королів, немає імператорів. У мене ніколи не було слуг. Я сама все роблю, всю хатню роботу. На Землі, звісно, ще є королівства, замки та палаци, втім для мене те все чуже та неприйнятне.

Але оскільки я тут опинилася, й нікого та нічого не знаю, я хочу, щоб ти – моя особиста фрейліна – була зі мною, коли я цього захочу. І якщо я хочу з тобою пообідати, то ти не повинна відмовлятися. Це моя воля та бажання. І нехай це тебе не бентежить. У присутності мого майбутнього чоловіка або членів його сім'ї, звичайно, ми дотримуватимемося етикету та титулів, але, я сподіваюся, ми подружимося і зможемо влаштовувати посиденьки, адже так?

- Як скажете, Ваше… – вона сікла під моїм пильним поглядом, – Христина.

- Отак краще, – зітхнула я. – А тепер сідай! – я вказала їй на крісло навпроти дивана, сама зручно влаштувалась між подушок та взялася за їжу.

Дівчина вийшла з кімнати до вітальні, як вона мені сказала, і повернулася за хвилину, тримаючи в руках ще один прилад. Незабаром ми смакували ароматним густим супом, що більше нагадав мені за смаком та виглядом лагман. Я попросила розповісти про те, що все ж відбувається зараз у цьому світі.

Моя нова знайома виявилася милою та добродушною дівчиною.

Адріана розповіла мені новини останніх днів. Тепер я знала, що Віктор налаштований більш ніж рішуче та справді готовий з дня на день зайняти престол, вчинивши переворот та змістивши рідного батька. Сам Імператор Ямші, Його Величність Ільнар, вже декілька тижнів нікуди не виходить, лише разом зі своїми міністрами малює якісь схеми. Вони будують план перехоплення. Але всі чудово розуміють, що проти Темряви у Світла немає жодних засобів. І навіть якщо будь вони втричі сильнішими, але обман, хитрість, підступність та підлість, якими діють демони, а тепер ще й Темні Маги, що перейшли на той бік, не під силу Світлим Магам.

- Слухай, як ти думаєш, якщо вам усім, Світлим магам, не перемогти цих Темних, то чому всі так розраховують на мою допомогу? Я взагалі не володію магією.

Адріана довго дивилася на мене. Спочатку здивовано, потім із сумнівом, потім із сумом, важко зітхнула і нарешті сказала.