Розділ 43

Зрадівши, що можна буде побачити поєдинок одного з принців, солдати голосно заволали, заохочуючи його до дій. Наступної миті одні ворота відчинилися (як на зло це були не ті, за які так міцно вчепилася Соня) і на арену вийшов воїн. 

Він був приблизно одного росту з Річардом, але міцнішої будови тіла. Його голову прикривав шолом, груди і живіт міцна кольчуга, коренасті плечі чоловіка захищали наплічники, а в руках красувалися меч із щитом. Чорнявий ретельно оглянув цього солдата, знаходячи сильні і слабкі місця, і подумки нервово розсміявся, порівнюючи його обладунки зі своїми, які могли слугувати хіба що в якості прикраси. 

Всі навколо замовкли, але через декілька секунд знову вибухнули гучними криками і підтримкою. Джордж подав воїну знак, і той стрімголов кинувся на Річарда. Останній миттю зреагував і встиг відбити атаку. На декілька хвилин запанувала тиша. Солдат і чорнявий почали кружляти навколо, видивляючись слабкі сторони один одного. 

За мить чоловік знову накинувся на Річарда, та останній прикрився щитом і встиг навіть нанести удар. Вийшло зачепити руку, але серйозної шкоди чорнявий не зміг завдати через наплічники. Після цієї сутички бійці розійшлися на деякий час. Хлопець, побачивши войовничий настрій противника, вирішив скористатися своєю улюбленою стратегією. Він почав лише захищатися, активно користуючись щитом кожного разу, коли солдат робив випад в його сторону. Так повторювалося раз за разом.

Такі коротенькі атаки тривали хвилин п'ятнадцять-двадцять. За цей час чоловік вже почав пихкотіти і встиг добряче втомитися, тоді коли чорнявий був переповнений енергією. Він міцніше стиснув зброю. Крики солдатів повністю заглушували і не давали зосередитися на битві. Хлопець помітив як суперник вже видихався й рухи його перестали бути такими чіткими, і зрозумів, що настав час діяти. Він набрав повні легені повітря та з гучним викриком накинувся на противника. В цей момент Річард вже не помічав ні викрики підтримки чи засудження, ні погляд Соні, яка й на секунду не відводила свій взір, ні перекошене обличчя Джорджа. Здається, він навіть почав забувати, де він знаходиться і ким є. Бурштинові очі наповнились азартом і вп'ялились лише в одну людину, яка стояла навпроти і стала для нього смертельним ворогом. Він почав все швидше наносити удари, уважно слідкуючи за реакцією солдата і паралельно за правильністю своїх кроків і рухів. 

Чоловік, не очікуючи такої різкої зміни в поведінці чорнявого, був змушений відступити на декілька кроків і прикритися щитом. Він бува хотів знову взяти на себе ініціативу й атакувати, попри втому, та через град ударів, які не припинялися, ніяк не міг це зробити. Врешті-решт, в нього не залишалося вибору, крім того як захищатися за допомогою щита і потихеньку відходити назад, під натиском Річарда. Солдату прийшлося відступити ще на декілька метрів, доки він не помітив, що ззаду нього за п'ять кроків знаходиться стіна. На секунду він втратив контроль над собою й паніка накрила його, через що він ледве не перечепився і відкрився для удару. Чорнявий, що тільки й чекав цього моменту, миттю зреагував, і за секунду чоловік вже лежав на піску, повністю переможений. Площу залило викриками солдатів.

Річард зупинився, витираючи чужу кров, що забризкала його щоку. Він встромив зброю в землю і сперся на неї, переводячи дихання. 

–Я переміг! Стримай свою обіцянку і відпусти Соню! – прокричав хлопець до Джорджа, який намагався з усіх сил приховати своє розчарування. 

–Хах, а чого ти ще хочеш? Кажи, не соромся. Мене розважають твої слова. 
–Ти ж обіцяв! – прогарчав чорнявий, не змігши взяти свій гнів під контроль.  

–Я казав, що подумаю над цим, якщо ти будеш битися до кінця, а це лише початок. Тому прошу, продовжуй, – мовив імператор і гучно розсміявся, усвідомлюючи свою перевагу в цій ситуації. Він знову подав знак рукою, ті самі ворота відчинилися, й на арену вийшов другий воїн. 

Новий солдат мав вищий ріст ніж у Річарда і, порівняно з ним, був бадьорим і готовим кинутися у гущу бою. На ньому були такі ж самі обладунки, як і в його попередника, тому, побачивши майже незахищеного чорнявого, він ще більше збадьорився і зібрався атакувати. 

Річард важко видихнув і, заховавши своє обурення і роздратованість за грубою стіною стриманості й зосередженості, так необхідних на полі бою, неохоче стиснув руків'я зброї. Солдати заволали з новою силою, оголошуючи одне: новий поєдинок розпочався!

Воїн, не чекаючи ні секунди, рушив у бій. Він почав наносити удари направо й наліво, примушуючи чорнявого прикритися щитом і трохи відійти назад. Річард вирішив діяти по тій самій схемі й спочатку виморити суперника. Цей етап затягнувся на двадцять - двадцять п’ять хвилин безрезультатного поєдинку. 

Чоловік, ретельно проаналізувавши попередній бій і зрозумівши стратегію чорнявого, зменшив свій запал і вирішив атакувати обережніше. Помітивши цю зміну в поведінці супротивника, хлопець почав наносити удари, примушуючи солдата відступити і заховатися за щитом. Річард продовжував атакувати, відтісняючи воїна до стіни. Перемога була майже в його руках! 

Залишалося зробити декілька ударів, декілька кроків, та увагу хлопця привернув металевий відблиск із-за огорожі. Продовжуючи наступати, він швидко кинув погляд туди і мимоволі завмер, побачивши таку підставу.

Тятива лука все більше натягувалася в руках помічника Джорджа, а гостре вістря загрозливо блищало, направлене на чорнявого. Стріла була готова зірватися з місця і проткнути свою жертву.

Хлопець подумки вилаявся. Кров у його жилах кипіла від несправедливості, і він був готовий зараз же кинутися до Джорджа і розірвати його на куски. Який же виродок! Вирішив йти на нього з двох сторін, навіть не попередивши його про це! Підлий боягуз! 

Річард миттю прикрив свою не захищену сторону і похитнувся, відчувши, як стріла попала точно в щит. Його напруга трохи зникла, коли він зрозумів, що зміг уникнути такого поранення, та саме в цей момент про себе нагадав солдат. Він вміло скористався нагодою і, поки чорнявий захищався від стріли, зміг нанести йому доволі сильний удар і зачепити його ліве плече.