Глава 9

Несподівано було побачити леді Файєр у крилі для студентів,  а ще більш несподвано було бачити її у нашій кімнаті. Однак, по вигляду жінки було зрозуміло, що це не було випадковістю. 

— Я прошу вибачення, леді Сайфер, за пізнє втручання, і за те, що вас довелось перервати під час водних процедур, — вона поправила свої тонкі окуляри на переніссі та підняла на мене погляд. — Ми тут з принцем поговорили, і я…

Жінка,  хоч і була молодою,  однак поводилась досить чванливо,  за що інші вважали її синьою панчохою. Однак, мені здавалося, що вона не від великого бажання носила всі ті балахонисті речі та накладала на себе мейкап, який добряче старив її молоде та красиве обличчя. 

— Щось сталося? — помітивши її заминку, поцікавилася я.

 Адміністрація не звертається до студентів серед ночі, для цього є світлий день,  тож її поява тут уже була приводом для хвилювання. 

— Насправді, поки що ні, однак я знаю, що зовсім скоро станеться, — хитнула вона головою, і декілька рудих пасм впали їй на обличчя. 

Майже ніхто не знав,  що ця жінка несла у собі ген яснобачення. Я й сама не знала до певного часу. Мені просто не пощастило,  або ж навпаки, хто його там знає, бути свідком того, як вона мала видіння. Ми тоді були поза межами академії, і я ніяк не могла видати своєї присутності. До того ж Алісія була з чоловіком, і судячи з їхнього спілкування, він був їй близьким. Надто близьким. 

У жодному досьє не було зазначено, що жінка володіє такою силою. А я справу кожного професора та кожного його помічника прочитала, як того вимагав мій батько. 

— Що ви маєте на увазі? Ви щось дізналися? — Кайден став перед жінкою. Його королівська постава ні на секунду не змінилася, навіть у домашньому одязі принц виглядав наче на якомусь зібранні. 

— Ви у небезпеці, мій принц, — прошепотіла жінка, дивлячись Кайдену прямо у вічі. У її зіницях палав вогонь, той самий, чию стихію вона носила у собі. Лері Файєр навіть не кліпала, та й сиділа на стільці наче статуя. 

Ми з Кайденом переглянулися, не розуміючи у чому справа. Загадки секретарки напружували, але перебивати її розповідь не наважився ні він,  ні я. 

— Усе нормально Алісіє,  — злегка погладила її по руці я,  присідаючи біля неї. — Дихайте, ми слухаємо. 

Звісно, що всі в адміністрації, а також викладачі знали, що в академії навчався молодший принц, однак жоден з них не мав права розповсюджувати цю інформацію. Але леді Файєр тряслася кожного разу, коли мусила звертатися до принца, не дивлячись на те, що ми в академії навчалися вже четвертий рік.

 — Вам не можна більше тут знаходитися. Вам варто йти з академії. Зовсім скоро тут почнеться те, що не зможете зупинити ні ви, ні ми,  ні навіть сам король.

Вона шепотіла, притискаючи свої руки до грудей і трусилася наче останній листочок на дереві у зливу, дуже зараз нагадуючи мені божевільну. Але я знала, що вона нормальна,  просто це був відкат після видіння. Таке буває, коли  було використано занадто багато магії. Енергія, яка була витрачена, має повернутися у тіло будь-якими шляхами: через їжу,  тренування,  сон чи… щось більш інтимне. Однак поки ми на території нашої з принцем кімнати, єдине, що я могла запропонувати жінці — це цукерки, які дісталися мені через брехню і ганьбу. То ж простягучи їй їх, я точно не шкодувала. 

— Ви можете нормально пояснити? Я не розумію ваших загадок, — наказав Кайден, який уважно стежив за моїми діями, поки я намагалась нагодувати секретарку. 

— Вам не можна йти на Весняне протистояння, Ваша Високосте. Разом учнями до нас приїде той,  хто хоче вашої загибелі. 

От буває таке відчуття, наче десь поряд з тобою б’є блискавка та звучить грім, а їх немає. От схоже відчуття і я спіймала у ту мить, коли Алісія закінчила. Жінка наче отряхнулася, скинула з себе мару, та оглянулась на нас та кімнату. 

— Прошу пробачення, — смиренно промовила вона.— Я потривожила ваш спокій сьогодні.

Її ніяковий та нервовий сміх віддав у моєму тілі новими ударами, які ніхто не наносив. Я схопилася за Кайденову руку,  міцно її стискаючи, і відчула, як він зробив те саме. Не знаю, чи то він так мене підтримував, чи сам потребував підтримки, але коли я відчувала його тепло на своїй шкірі, то заспокоїлась. Якщо у такій ситуації можна заспокоїтись. 

На обличчі принца не було тієї самої, знайомої мені, нахабної усмішки,  замість неї у нього застряг похмурий вираз. Краще би вже та пихата посмішка була,  чесне слово. 

— Хто вам про це повідомив? — Кайден схопив  жінку за лікоть, тим самим, змусив зупинитися прямо навпроти нього. 

— Я… Я бачила ваше майбутнє, — пошепки промовила вона. 

Принц повернувся до мене з німим запитанням, а я кивнула, підтверджуючи сказане Алісією. 

— Хіба останні, хто вмів бачити майбутнє не загинули під час війни зі Смарагдовими? Ясновидці давно не народжуються у Голдвені. 

— Я знаю, Ваша Високосте,  мої здібності стали новиною і для мене самої,  однак, я знаю і те, що мені не дозволять вільно жити, якщо дізнаються про це. Я сподіваюся на вашу доброчесність, мій принце. Послуга за послугу. 

Жінка, обережно виплуталась з хватки Кайдена, та вийшла геть з нашої кімнати, залишаючи після себе лише більше запитань.