Глава 6

— Ліаро! — перед нами з Кайденом виникло обличчя Айрона, який намагався розгледіти мене у такому ж світлі, у якому бачила його я. Але чи то зі зв’язком сьогодні щось було, чи то через те, що мої емоції трохи збивали магію, та бачила я брата лише уривками. 

— Привіт, Айроне, — намагаючись якомога спокійніше привітатися з братом, я відійшла від Кайдена, нарешті маючи змогу вдихнути свіже повітря, але не те, яким дихав на мене він.

Але принц, не відступав на мене ні на крок, він вглядався у світіння та слухав все,  що планував розказати мені Айрон.

— Бачу Кайден теж з тобою? — полегшення у голосі брата не перекриє втоми, яку я чула. — Це добре, так тобі не доведеться йому переказувати. Твій брат досі не прийшов до тями, Кай. Всі цілителі розводять руками і кажуть, що його врятує тільки чудо. Але… У нас нова проблема. Його фаворитку теж було отруєно.

Айрон потер обличчя руками, тяжко при цьому зітхаючи. Зараз він знаходився у своєму кабінеті,  а це означало, що жодного батька, який би слідкував за кожною його дією та кожним промовленим словом не було, і брат міг дозволити собі гворити деякі речі відвертіше, ніж те дозволяв протокол. 

— Вона жива? — запитав з-за моє спини принц. 

— Жива, на щастя,  цілителям вдалося виявити у її організмі отруту раніше, ніж вона встигла пагубно на неї вплинути. І вона, і її маля у порядку… Але це означає,  що злочинець досі поруч.

— Вона була вагітна? — випалив Кайден, глянувши спочатку на мене, а потім на мого брата. 

Я тут же похитала головою, показуючи, що я теж не знала. У академію новини не приходили настільки часто, а спілкуватися з родиною мені дозволялося лише у тих  випадках, коли того вимагала потреба. Тож для мене теж це було новиною, бо принц Крейн ніколи не бачив ту дівчину в якості матері своїх дітей. Принаймні таку розмову я підслухала,  коли ми були на зимових канікулах у палаці. 

З того часу пройшло лише два місяці, що змінилося з цей час?

Я тримала кристал на рівні наших очей, але при новині про фаворитку рука трохи здригнулася. Я сподівалася,  що Кайден цього не помітив,але дарма, бо я в ту ж мить була удостоєна його погляду. 

— Більше ніхто не постраждав? — доволі сердито поцікавився Кайден. Зараз він більше нагадував королівську особу, аніж пихатого засранця, якого я знала. Його голос звучав чітко та зібрано. 

— На щастя, ні, але ситуація у столиці не стабільна. У різних районах спалахують протести. Не всім сподобалось рішення короля об’єднатися зі Смарагдією…

Я прекрасно розуміла людей, але жителі Смарагдії завжди вороже ставилися до наших людей. Навіть власні сини не підтримували рішення короля, що вже казати про простий народ…

Але у принців була своя причина, окрім політичної, ще й особиста. Об’єднання розумілось у контексті цілковитої жертви. Жодних угод, та домовленостей ніщо не поєднує міцніше у цьому світі крім шлюбу. Саме тому хлопці виступали проти, бо один з них мав взяти Смарагдійську принцесу собі у дружини. А та дівчина славилась не тільки паскудним характером, але й руйнівною силою. Її шепіт, розказували, здатен був звести з розуму будь-якого чоловіка. 

Якби батьки не запечатали її силу ще у малолітстві, хтозна чого б наробила ця красуня у період свого розквіту. Тож бомбу з тікаючим годинником жоден прин це хотів бачити у якості своєї дружини, тут їх можна зрозуміти. 

— Що кажуть інші, це хтось з протестуючих Крейна отруїв? — знову поставив питання Кайден,  вже повністю відчуваючи мене від кристалу та перейняв ініціативу у розмові. 

Айрон не встиг відповісти, як у його кімнаті почувся звук дверей, які хтось відкрив, а потім щосили гепнув назад. 

— Присягаюся, я колись таки порушу клятву й придушу цього королівського вилупка першим,  — зашипів мій інший брат — Орвен, перш ніж Айрон встиг його зупинити. 

— І я теж тебе радий чути, Орвене, — з легким смішком промовив Кайден,  вдивляючись у почервоніле обличчя хлопця, який сунувся глянути чи не почулося йому. — Приємно знати, що мій брат не змінився й досі виводить тебе з рівноваги. 

— Ваша Високосте, — приклав руку до серця брат, вітаючи принца, як того вимагає протокол. — Прошу пробачення. Привіт, Ліаро.

— Привіт, — лише встигла махнути йому я. 

— Облиш, мій брат — справжній засранець, якби я цього не знав, то не погоджувався б з тобою. Отже, ви таки дійсно всі у столиці?

Він нахмурився, задумавшись про щось своє, поки мої брати за нами спостерігали. 

— Може нам краще теж бути поруч з родиною? — через деякий час питає він. 

Я зі здивованим гиком глянула на принца, щоб переконатися чи точно це сказав він. Айрон на екрані кристала прийняв більш нахмурений вигляд,  ніж мав до того,  а Орвен,  почувши пропозицію принца,  іронічно підняв брови догори. 

Брати не церемонились з принцом. Коли він народився, вони вже були  підлітками, а тому сприймали принца, як людину, яку мали час від часу зупиняти від необдуманих вчинків. Хоч його охоронцем  була я,  та інколи я все ж велась на провокації принца, влаштовуючи з ним тотальні ігри, які вгамувати могли лише мої брати,  або ж суворий погляд батька. От і зараз хлопці використовувати той же метод, що й у дитинстві