Глава 3

Я не пішла в його кімнату відразу. Треба було ще зібрати всі свої речі,  та домовитись з хлопцями з нашої групи про поставку солодощів для мене. Довелось пообіцяти одному з них про приватні уроки з бойового мистецтва, в яких він трохи просідає, але пакунок цукерок того вартує.

Похід до кімнати принца, я відтягувала, як могла, хоч і розуміла, що ця дурість може вартувати йому життя. Однак, я спочатку домовилась з куратором про те, що речі сусіда принца зберу сама, а коли йому знову буде дозволено відвідувати заняття, то все йому віддам. 

А потім я хвилин зо десять просто вела боротьбу сама з собою.  Не хотілось мені туди йти, знаючи,  яким нестерпним може бути Кайден. 

Однак, коли всі мої речі були зібрані, а сусідка по кімнаті попереджена про несподіваний наказ ректора, я направилась до хлопчачого крила. Ловити їхні зацікавлені погляди, які ті кидали на валізи в моїх руках, було ніяково. На жаль, я погано володіла повітряною стихією, вона виявилась єдиною, яка не хотіла мені піддаватись, і саме тому ці всі важкезні речі я мусила тягнути сама. 

Штовхнувши вперед двері кімнати принца, які не відчинились відразу, я спочатку відчула страх. Його не було, чи він просто зачинився? Звернувшись до нашого зв’язку, який був встановлений після принесення мною клятви, я теж почула тишу.

Та довго думати було ніколи, треба було перевірити. Не міг же принц  зникнути за ті декілька хвилин. Чи міг?

На щастя, я завжди мала при собі маленьку відкривачку, як я її називала. Міні-вибуховий амулет,  діяв точково, що давало змогу пробити невелику дірку, як от у цих  дверях, наприклад.

Невеличкий вибух, який могли чути лише по ту сторону дверей, потішив мене. Відкривши двері, я увійшла всередину, і так й заклякла на місці. На ліжку принца заворушилися двоє тіл, благо одягнених. Вони відірвались від свого палкого поцілунку, й глянули на мене. 

— Ой, — вигукнула я, вдаючи розгубленість. Хоча я була не розгублена, а до біса зла. Це про таку тверезу голову цей бовдур казав?  — Я схоже якраз вчасно. Любонька, на сьогодні твоя зміна закінчилась, давай, забирайся звідси. 

— Ти що тут робиш,  ненормальна? — запищала Деміра,  вскочуючи на ноги, поки п’ятий принц з посмішкою спостерігав за нашими діями. 

— Я тут живу, — нахабно посміхнувшись, я знизала плечима. — І якщо ти зараз підеш, то ще матиму шанс до відбою, прибрати тут після вас. Бо, знаєте, трохи бридко на ці ліжка сідати.

— Ти… ти…ти, — Деміра заїкалась, так хотіла мені щось відповісти, але валізи  за моєю спиною та рішучість на обличчі, видно, переконали дівчину не робити цього. А до всього цього Кайден, який ще жодного слова на підтримку  дівчини за увесь час так і не сказав, дратував мене все більше й більше. 

Ну і козел же він. На мить, всього на одну мить, мені стало дівчину шкода, але це швидко пройшло, як тільки я згадала, що це вона прийшла до нього і вона чатувала Кайдена біля моїх дверей.    

Дівчина, підбираючи свій піджак, вилетіла з кімнати, прошипівши мені в обличчя звинувачення. Коли в кімнаті нас залишилось лиш двоє, я нарешті видихнула, даючи собі секундну передишку. 

— Ти ж просила одну ніч для того, щоб змиритись з нашим сусідством, — промовив з посмішкою Кайден, зістрибнувши з ліжка та на ходу поправив свій одяг, який так ретельно стискала у своїх тоненьких рученятах Деміра. — Невже так сильно хотіла до мене, що не втрималась? Тільки от варто було попередити. 

— У нас проблеми, а ти тут з дівчатами затискаєшся? — я не втрималась та кинула в принца невеликим рушником, потрапляючи прямо в ціль. 

Кайден навіть ухилятись не став, просто схопив тряпчину на льоту й повільно посміхнувся.

— Знаєш, Ліаро, якби я тебе не знав, то подумав би, що це ревнощі. 

Я увібрала в себе побільше повітря, для того аби заспокоїтись. Це ж клятий п’ятий принц,  хіба я могла чекати від нього серйозності? Але це я повинна виконувати свою роботу, я повинна його захищати, а його завданням було просто не ускладнювати мені роботу. Однак він навіть з цим завданням тяжко справлявся. 

— Я розмовляла з батьком, — просто промовила я. 

Грати в його ігри з цим безглуздим фліртом не було бажання. Все ж варто було донести принцу інформацію раніше, ніж він знайде собі на дупу пригод. 

— Сама наважилась з ним зв’язатись,  чи він тебе викликав? — вмить посерйознішав хлопець. Він знав, яким суворим міг бути мій батько, адже сам неодноразово був тому свідком. 

— Сама. На щастя поруч був брат, він і пояснив мені все.

— Хто з них?

— Айрон, — зрозумівши натяк в його питанні, відповіла я. — Він прибув разом з Кадріаном, але не він один. Всі принци прибули до столиці. Каже, що Крейн у важкому стані. 

Він змінився в обличчі, застиг, вглядаючись в мої очі. Готова битись об заклад, що Кайден не думав, що ситуація настільки серйозна. Нам же і раніше приходили погані вісті від короля. Коли ти частина правлячої династії, то автоматично стаєш мішенню для ворогів. Недарма ж у кожного принца є свій охоронець, з яким вони пов’язані клятвою. 

— Айрон сказав тобі, що саме сталось з моїм братом? — хлопець присів на краєчок ліжка, спостерігаючи, як я в цей час збирала речі його сусіда. — Справжню причину, а не офіційну.