Двадцять років тому, Рада Вельмож
— Це нечувано! Вона — дівчина. Вона не може стати охоронцем. Охоронці мають бути сильними воїнами. Як ви збираєтесь довірити їй життя принца?
— Вона з роду Сайфет — це її обов’язок. До того ж вони з молодшим принцем народжені в один рік, — голос батька дівчинки звучав безапеляційно. Його слова не оспорює й сам король, довіряючи своє життя без будь-якого сумніву. — Це дозволить їм були ближчими один до одного та прислухатись до порад. Її дядько врятував королеву від смерті, а її дід загинув, прикриваючи колишнього монарха собою. Хіба цього недостатньо?
— То були чоловіки. І то були традиції. А зараз ви пропонуєте віддати охорону принца в руки дівчиська, яка ще й рівна йому за віком? Це небезпечно.
Суперечку Ради вельмож чути в кожному кутку величного палацу. Вони перекрикували один одного, напоказ виставляли своїх синів, пропонуючи їхню кандидатуру на роль охоронця для молодшого принца.
Однак все замовкло, варто було королю сказати своє слово:
— Доля не питає нас, чи подобається вона нам. Ліара народилась в один рік із моїм сином. Це знак. І його не варто ігнорувати. Вона буде його щитом. Якщо з нею щось трапиться — це буде її доля. Але вона отримає право бути охоронцем, навіть якщо весь світ стане проти. Мого слова ви не посмієте порушити!
#440 в Фентезі
#1804 в Любовні романи
#447 в Любовне фентезі
магічна академія, протистояння характерів, інтриги і таємниці
Відредаговано: 10.07.2026