Розділ 17. Халепа, або Конкурс з тактильним контактом

Розділ 17. Халепа, або Конкурс з тактильним контактом

Ведучий флегматично поспостерігав за гонитвою і прийшов до висновку, що компанія вже дійшла до потрібної кондиції, і вже час починати рухливі конкурси.

Христя навіть і не очікувала, як це буде весело. Біг із затиснутим між колінами апельсином. Перегони з повітряною кулькою, якої не можна було торкатися руками, а лише поганяти столовою ложкою. І на завершення естафета відьом, коли потрібно було пересуватися, поставивши одну ногу у відро, а руками спиратися на мітлу. Від реготу тряслися стіни залу.

А потім Христин принц виграв для неї невеликого плюшевого ведмедика, здобувши перемогу в конкурсі на влучність. Він так вправно кидав дротики в мішень дартс, що не залишив нікому шансів.

Христина обняла свого переможця за шию і поцілувала в щоку, а він подивився так, ніби хоче негайно розпочати ще одну «репетицію». Саме цієї миті ведучий дав команду знову сідати за стіл для поновлення запасу сил перед новими конкурсами.

— Вони будуть ще гарячіше, — пообіцяв він.

І народ потягнувся до закусок. Ліза, страшно ображена на Тараса за його безглуздий подарунок, сіла з дальнього краю столу — подалі від свого парнокопитного. Тарас же залишився до демаршу байдужим — не поспішав робити спроби загладити провину. Зайняв своє місце навпроти Христини і взявся посилати їй багатозначні погляди. Мабуть, мало йому дісталося пакетом.

Процес мирного поглинання страв протікав спокійно, поки з боку входу не пролунали звуки. Причому, підозріло знайомі звуки. Всі, як по команді, розвернули голови. Невже старі знайомі? Вони! Дід Мороз і Снігуронька! Знову загрузли в снігу?

Мужньо борючись з силою земного тяжіння, символи новорічних свят пройшли на середину залу під регіт і оплески.

Дід Мороз спробував вклонитися на знак подяки за теплий прийом, і гравітація таки взяла над ним гору. Характерні сліди на його шубі підказували, що це далеко не перший програний земному тяжінню поєдинок за сьогодні. Снігурка проявила холоднокровність і виступила опорою, тримаючись за яку Дідусь зміг повернути вертикальне положення.

— Друзі! — почав він у своїй неймовірній манері, щойно внучка підперла його могутнім тілом, страхуючи від нових нападів гравітації. — Процес концентрації уваги має чітко виражену тенденцію брати в фокус аспекти, найбільш значущі в даний момент для індивіда, в результаті чого інші аспекти можуть виявитися випущеними з уваги, що мало місце трапитися з конкретно взятим нами до уваги індивідом.

— Панове, ми тут портфель з промовою забули, — переклала Снігуронька. — І нам довелося повернутися з півдороги.

Бідолашний іменинник, який мав нещастя святкувати Новий рік в ресторані «Боцман». Чи буде він в змозі оцінити витіювате привітання від Діда Мороза на той час, як він добереться таки з пункту «А» в пункт «Б»?

Знайшлося чимало охочих допомогти відшукати кейс, і тому він знайшовся досить швидко. Стояв собі на підлозі, самотньо притулений до ніжки столу, за яким під час своєї позаминулої появи ораторствував Дідусь.

Він ніжно пригорнув безцінний саквояж до грудей, але йти не поспішав, а якось так багатозначно глянув на закуски, якими були заставлені столи. І цей його недвозначний погляд нагадав ведучому про закони гостинності, які свідчать, що гостей, навіть незваних, не можна відпускати на мороз, не нагодувавши.

Вмовляти Снігуроньку та її Дідуся не довелося. Вони охоче прилаштувалися за стіл до ведучого. Тому, щоб не тіснити зголоднілих символів новорічних свят, довелося вийти з-за столу і продовжити конкурси.

— Нам знадобиться дівчина, наприклад, ви, — підійшов він прямо до Христини і вивів з-за столу. — І ви, — підхопив мимохідь Тараса.

Той з готовністю підскочив. Це що за дурниця? Христі, що, з Тарасом доведеться змагатися? Очі б її його не бачили. Які-небудь стрибки в мішках наввипередки? Втім, гаразд. Він хоч і парнокопитний, але ще не відомо, хто швидше стрибає.

— І нам знадобиться ще одна пара, — продовжив ведучий.

Фердинанд зголосився сам. Без запрошення. Мабуть, хотів бути ближче до Христини — підстрахувати. І що цікаво, ще один учасник конкурсу теж виявився добровольцем — Ліза. А тут мабуть зіграло роль бажання дошкулити Тарасу.

— Отже, у нас є дві пари і... — зробив паузу для інтриги ведучий, — два набори прищіпок.

От халепа! Невже це те, про що подумала Христина? Знала вона вже цей конкурс. Зараз на одяг дівчат начеплять ці самі прищіпки, а хлопцям потрібно буде їх зняти з зав'язаними очима. Прекрасна можливість Тарасу «розпустити руки». Неначе спеціально влаштував хтось. Навіть промайнула думка відмовитися від участі в конкурсі. Але Христя одразу ж передумала. Не буде вона давати колишньому такого приводу для самовпевнених висновків. Ще вважатиме, що її і досі хвилюють його дотики. А вони їй байдужі. До шафи притулитися — і то більше задоволення.

Тарас посміхнувся тією самою своєю посмішкою, яка колись здавалася Христі чарівною, а зараз не викликала нічого, крім стійкої асоціації з баранячим оскалом.

— Я готовий досліджувати кожен сантиметр, щоб не пропустити, де причаїлася прищіпка, — пообіцяв він.

Але посмішка злегка зів’яла, коли ведучий оголосив, що прищіпки будуть чіпляти на хлопців, оскільки обидві дівчини в сукнях з делікатного матеріалу. Він викликав охочих це зробити, а Христину та Лізу попередив:

— Це конкурс на уважність і тренування пам'яті. Вам потрібно спробувати запам'ятати, куди буде причеплено кожну з десяти прищіпок. Щойно я дам команду, вам зав'яжуть очі, і потрібно буде якомога швидше зняти всі прищіпки з напарника. Хто це зробить швидше, той і переміг.

— Нові правила навіть краще, — Тарас знову пустив у хід баранячий оскал. — Це тобі доведеться досліджувати кожен сантиметр. Я вже в передчутті.

Не дочекається. Христя дивилася на все око, щоб точно запам'ятати дислокацію прищіпок на Тарасі. Досліджень не буде, а лише точна робота снайпера.