Розділ 16. Перервана репетиція, або Тяжкі моральні ушкодження
Тарас відчував, як від роздратування починає трусити. Христина не захотіла його слухати. Він так старався — сказав все, що дівчата люблять чути. Завжди спрацьовувало — зітхання, винуватий вигляд, дати їй відчути, що вона особлива. Але сьогодні не спрацювало. Христина вийшла із залу з крижаним поглядом.
Тарас не побіг за нею. Але це не означає, що здався. Доб'ється свого. Раз слова не діють, потрібен тактильний контакт. Запрошувати на танець марно — не погодиться, але у Тараса була інша ідея. І поки вся компанія поралася з машиною цього придуркуватого Діда Мороза і його недоумкуватої старої Снігуроньки, було вдосталь часу щоб все організувати.
— Гей, чуєш, — він підійшов до ведучого, який був зайнятий заливною яловичиною. — У тебе заплановані якісь парні конкурси? Ну, щоб брали участь дівчина і хлопець і... тісно взаємодіяли. Розумієш, про що я?
— Угу, — продовжував налягати на закуски місцевий тамада.
— Зроби так, щоб я став у пару до тієї дівчині, з якою я зараз розмовляв. Зрозумів про кого я? — Тарас вийняв з гаманця пару сотень.
— У чорній сукні? — купюри перекочували з рук Тараса в кишеню ведучого.
— Так.
Той знизав плечима:
— Гаразд.
Не дуже здивувався проханню. Напевно, не вперше.
Не встиг Тарас відійти від ведучого, в зал влетів Сірий. З пакетом у руках. Підійшов з самовдоволеною усмішкою:
— Бачив?
Пакет був дуже схожий на той, з яким волочився Христин упир.
— Те, що треба!
Тарас зазирнув усередину і витягнув кілька непоказних пляшечок.
— «Крем-актив проти прищів», «Лосьйон для лікування вугрового висипу», — прочитав він написи і зловтішна посмішка скривила губи. — Христина буде «в повному захваті» від подарунка, коли її мерзотник їй це вручить під бій курантів.
— Надягне йому цей пакет на голову, — зареготав Сергій.
— Тепер залишилося придумати, як зробити заміну. Він його з рук не випускає, — Тарас склав пляшечки назад і хотів повернути пакет Сірому, але той зміг уникнути «почесної місії».
— Оце вже ні, далі сам. Єдине, чим можу допомогти — спробую якось його відволікти. Щоб він про пакет забув. А ти вже скористаєшся моментом – дивись, не проґав.
— Гаразд, — кивнув Тарас.
Поки довелося повісити принесений Сергієм пакет на спинку свого стільця і прикрити піджаком.
Репетиція поцілунку йшла успішно. Принц демонстрував рідкісну майстерність і так захопився процесом, що не відразу помітив компанію з сусіднього залу ресторану, яка висипала на вулицю освіжитися і пофотографуватися. Інша справа Христина. Вона їх відразу помітила. Ну майже. Принаймні, з того моменту, коли біля неї раптом послизнувся і впав трохи нетверезий фотограф зі словами:
— Я страшенно перепрошую, пані, — почав робити спроби піднятися, чіпляючись за Христині ноги.
Отже, довелося йому допомагати, і репетиція була перервана.
Щойно вдалося повернути фотографа в робочий стан, Христина потягнула Фердинанда назад — до їхньої компанії. Він ішов слідом і підозріло щасливо посміхався. І ця його нахабна задоволена усмішка змушувала і Христю посміхатися. Хоча по ідеї вона повинна була б відчувати зараз незручність і скутість. Все-таки як-не-як спровокувала малознайомого хлопця на поцілунок. Але жодної скутості не з'являлося, хоч трісни. Навпаки, їй було обурливо тепло і затишно.
Біля входу в зал, Христина помітила Лізу — вона поверталася з вбиральні. В її зовнішньому вигляді відбулися зміни. Стало ще більше косметики. До того ж тепер на ній не було коротенького піджачка, який прикривав глибоке декольте провокативної сукні. Старається для Тараса з усіх сил. А цей парнокопитний, бачте, вже втомився від Лізи, і не проти перекинутися знову на Христину. Якось навіть шкода стало колишню подругу. Вона, звісно, рідкісна лань, але, з іншого боку, Христя ж знала, як легко піддатися залицянням Тараса.
— Федоре, ти йди. Я зараз, — попросила вона принца.
Він не став сперечатися. Зайшов усередину, залишивши дівчат наодинці.
— Лізо, — Христина взяла екс-подругу під лікоть і відвела до вікна, — на кілька слів.
Та невдоволено блиснула очима:
— Чого тобі?
— Будь обережна з Тарасом. Не здивуюся, якщо у нього сьогодні в планах «досвяткувати» Новий рік з кимось іншим.
— Чи не з тобою часом?
Колишній подрузі буде боляче, але нехай краще дізнається зараз від Христини, ніж потім буде поставлена перед фактом.
— Так. Він мені таке пропонував. Я, звісно, не погодилася. Але він може знайти когось більш зговірливого. Просто хотіла тебе попередити, що він у пошуках. Щоб ти знала.
Ліза спалахнула.
— А мені здається, в тобі говорить образа. Ти видаєш бажане за дійсне. Зрозумій, таке трапляється. Він надав перевагу мені. І жодні спроби повернути його не допоможуть. Навіть цей трюк з твоїм Федором. Ти ж для цього його притягла на вечірку? Думала, Тарас почне ревнувати і побіжить від мене до тебе? Не побіжить. Він кохає мене.
Ліза розвернулася і покрокувала до входу в зал. Насуплена та збуджена. І все одно Христину чомусь зло брало на Тараса, а не на колишню подругу.
Вони увійшли майже одночасно і попрямували кожна до свого місця. Фердинанд підскочив відсунути Христині стілець. І Тарас витріщався, як принц підтримує її за плечі. А ось поява Лізи залишилася практично непоміченою. Їй довелося самій привертати до себе увагу і мало не занурювати Тараса носом у своє декольте. Вона весело щебетала і посилено посміхалася, ніби хотіла довести Христині, як їм з Тарасом добре.
— А що це ти постійно ховаєш за спиною? — грайливо поцікавилася Ліза, коли вчергове наче ненароком зачепила бойфренда грудьми, потягнувшись за салатником.
Обличчя Тараса зробилося розгубленим і він видав щось нерозбірливе. Ліза ж тим часом приловчилася і підхопила те, що бовталося повішене на спинці стільця, прикрите від сторонніх очей піджаком. Це виявився подарунковий пакет.