Розділ 13. Засіб від прищів, або Найкраще в році, що минає

Розділ 13. Засіб від прищів, або Найкраще в році, що минає

Щойно Лізка відійшла від Тараса поговорити з приятельками, до нього перевальцем підійшов Сергій.

— Чого скис, Щербаков?

— Сірий, відвали!

— Через парі? — розтягнув він губи в криву посмішку.

— Макс розбовкав? — здогадався Тарас.

— Не лише розбовкав. Він серед наших вже тоталізатор влаштував.

Тарас брудно вилаявся крізь зуби. Тепер якщо у нього щось зірветься, про його провал буде знати не тільки Макс, а й уся їхня компанія, в якій поки Тарас значився найрезультативнішим. Жодного «гарбуза» від дівчат.

— На кого ставлять?

— Переважно на цього... — Сергій кивнув у бік упиря, якого притягла Христина.

Аж завити захотілося від досади.

— Ти не кисни, — поплескав Сірий по плечу. — Я на тебе поставив. Ти його зробиш. Я, взагалі, думаю, що він з категорії — хлопець на одну вечірку. Знаєш, у дівчат такий прийом: притягти когось малознайомого — виключно, щоб досадити колишньому і пасії, яка його відбила.

А Сірий — не дурень. Тарасу версія сподобалася. Якщо цей велетень найнятий для того, щоб зіпсувати Лізі та йому, Тарасові, настрій, то Тарасу особливо і напружуватися не доведеться щодо Христини. Виходить, він має рацію, вона ще й досі за ним сохне і буде досить поманити її пальцем.

Він краєм ока постійно стежив за ними. Упир підвів Христину до столу і відсунув їй стілець. Та сіла, а його п'ятірня ніби ненароком пройшлася по її плечах. Цей гад, взагалі, постійно лапає її. Ні, не схожий він на хлопця на вечір. Цей паскудник її хоче, якщо Тарас ще хоч щось розуміє в таких речах.

— Слухай, а чому він весь час із пакетом подарунковим волочиться? — запитав Сергій, який теж стежив очима за Христиною та її кавалером.

Тарасу і самому було цікаво.

— Може, це для Христини? Знаєш, бувають такі романтичні імбецили — віддати подарунок рівно в ту секунду, коли годинник буде бити дванадцяту, — глузливо сказав Тарас.

Сергій зареготав.

— Тоді у мене ідея, — видав він. — Треба подарунок підмінити. На щось таке... образливе.

— Наприклад?

— Ееее ... засіб від прищів, — знову зареготав Сірий. — Оце Христі буде сюрприз. Та вона після цього просто впаде в твої обійми!

— Залишилося тільки зрозуміти де його взяти, цей засіб від прищів, — скептично примружився Тарас.

Ідея хороша, але її важко буде втілити в життя.

— А хочеш, Щербаков, я додому зганяю? У моєї сестрички пубертатного віку вся ванна цією поганню забита. І пакет подарунковий точнісінько такий десь валяється.

Тарас глянув з підозрою — звідки таке завзяття.

— Якщо виграєш парі — віддаєш мені половину призу, — прямо пояснив порив Сергій.

— Домовилися.

Власна репутація була варта цих грошей.

Столики в залі були розміщені так, щоб утворився один суцільний довгий стіл. При цьому залишилося достатньо вільного місця для танців і конкурсів. Христина сіла поруч із Дашунею. Фердинанд, ясна річ, теж поруч — з іншого боку. Така чудова компанія... була... доки місце, рівно навпроти Христі, не зайняв Тарас. Лізі довелося влаштуватися на сусідньому стільці. Кислий вираз її обличчя підказував, що вона вважала б за краще сісти подалі від колишньої подруги.

Христині теж не хотілося ось так лицем до лиця із колишнім та його теперішньою зустрічати Новий рік. Що Тарас задумав? На нервах колишньої дівчини пограти, чи що? Так у нього нічого не вийде — може сильно і не старатися. Її вже практично не цікавило все те, що колись захоплювало в ньому. Зокрема, і ця білозуба напівпосмішка, яку він багатозначно послав Христі. І що вона знаходила в цій усмішці чарівного?

— У нашому клубі є традиція, — ведучий, помітивши, що гості розсілися і вже навіть трохи покуштували закусок, приступив до своїх обов'язків. — Ми починаємо зустрічати новий рік, згадуючи все найкраще, що було в старому.

Він пройшовся вздовж столу і роздав усім присутнім картки.

— На зворотному боці ви прочитаєте, про що найкраще вам треба згадати і розповісти нам.

Дашуня, як завжди, була першою. Вона бадьоро підскочила і продемонструвала всім напис: «Найкращий фільм».

— Для мене цього року це серіал «Іноземка». Медсестра потрапила в минуле, а там таке... — Даша почала захоплено ділитись емоціями.

Наступною була Ніна.

— Найкраща книга, — прочитала вона слова на картці. — Ну, найкраща, не найкраща, я тільки одну цього року здолала – вільного часу майже не було. Але нічогенька така. «Дублерка нареченої». Там фентезійний світ. Головний герой — такий красень брутальний. Сильний, могутній, благородний. Він королівством управляє і для нього влаштовують відбір наречених. А наша дівчина-землянка повинна одну з його потенційних наречених підмінити, тому що та захворіла. Загалом, закохаласяяяя вона. І він, ясна річ, теж. Аж по вуха. Там така пристрасть! Але разом-то їм бути не судилося — вони з різних світів. Загалом, настраждалися, поки до хеппі-енду дісталися.

— І де тільки такі королі водяться? В яких таких паралельних світах? — захихотіла Олена. – Грець із ним, із королем, я б і на принца погодилася. Хто-небудь знає, де його взяти?

Христя знала. Дідусів треба через дорогу переводити. Щоправда, не всякий дідок згодиться.

Слідом за Оленою «найкращим» поділився Дашин хлопець — Коля. На його картці було написано «кращий анекдот». Він піднявся, прокашлявся і оголосив:

— Анекдот з глибокою філософською складовою, заснований на реальних подіях. У нашого сусіда зверху є перфоратор, а у нас фортепіано, — Коля зробив театральну паузу. — Але от що я вам скажу: ремонт колись закінчується, а музика вічна!

Зал наповнився сміхом. Так, Коля у Дашуні такий — веселий. Вона, взагалі, в хлопцях найбільше почуття гумору цінує.

От цікаво, а що там випаде Христиному принцу? Можливо, теж жартувати доведеться? Ані книг, ані анекдотів, ані фільмів земних «Федір» не знає.