Розділ 9. Зміна іміджу, або Фердинанд змінює професію

Розділ 9. Зміна іміджу, або Фердинанд змінює професію

— Ну от, Фердинанде, переодягайся, — кивнула Христина на сумки. — Будемо остаточно перетворювати тебе на Федора.

Принц глянув на джинси, що виднілися з сумки, без особливого ентузіазму, але слухняно пішов на кухню. Кілька хвилин звідти лунала придушена лайка. А потім перед ясні очі Христі вийшов... стильний сучасний хлопець. Ні, в ньому, звичайно, все одно можна було впізнати колишнього принца. Це як у тому анекдоті про бородатого двірника, схожого на Карла Маркса — «Бороду я поголю, але визначний розум куди подіти?». Так і тут. «Принцівська» впевненість, незворушність і зухвалість на межі з галантністю залишилися при ньому. Але тепер все це було в брендовому одязі. Темно-сині джинси, злегка обтягуючі довгі стрункі ноги, і трикотажний светр з блискавками на комірі і кишені, що підкреслює при кожному русі могутність плечей і торсу. Вмерти можна!

Сьогодні, нарешті, замість поглядів, сповнених співчуття, якими останнім часом супроводжували знайомі бідну нещасну покинуту підступним Тарасом Христину, на неї будуть спрямовані погляди абсолютно іншого змісту. Так! Нехай заздрять!

Але є одне питання. Як все-таки Христя представлятиме «Федю» знайомим? Стара легенда — «Я сантехнік, вже все полагодив і йду» — безнадійно втратила актуальність.

— Федоре, сідай, нам треба придумати тобі професію, — спантеличила вона свого брендового принца. — Ти в яких галузях добре розбираєшся?

Представляти «Федю» програмістом, як вона зробила це перед батьками, не вийде. Він може швидко видати себе, оскільки майже всі Христині знайомі вчилися разом із нею на факультеті інформаційних технологій. Потрібно було вибрати іншу спеціальність, де принц хоч трохи розбирається.

— У фехтуванні.

— Це добре. Але будемо вважати це твоїм хобі. А ще?

— В історії та географії Атіландії.

Атіландієзнавець?

— А ще?

— В економіці та фінансах Атіландії.

— О! Те що треба! Ти будеш у нас фінансовим директором.

А що? Звучить солідно! От тільки — фінансовим директором чого?

— Фінансовим директором компанії «Атіландія-стайл», — миттю придумала Христя.

Принц, як завжди, залишився незворушним і згідно кивнув головою: мовляв, ким скажеш, тим і буду. Все-таки цікаво, що він такого накоїв там, у себе в королівстві, що був так немилосердно покараний — засланий в «комору» виконувати всі забаганки Христини? Цікавість, що спалахнула яскравим полум'ям, змусила сісти ближче до принца і вкрадливим голосом поцікавитися:

— Федоре, може, все-таки розкажеш, чому тебе дядько сюди відправив? За що?

Фердинанд постукав пальцями по підлокітнику і беземоційно промовив:

— Я зірвав відбір.

— Який відбір?

— Відбір наречених, — флегматично уточнив він. — За законами Атіландії принц при досягненні повноліття зобов'язаний оголосити, хто стане його нареченою.

— А тобі до повноліття залишився місяць, — згадала Христя. — І що?

— У мене не було нікого на прикметі. Ось дядько і вирішив влаштувати модний останнім часом у сусідніх королівствах відбір наречених.

— Це як?

— Дівчата проходять різноманітні випробування, беруть участь у конкурсах...

Та це просто шоу «Холостяк» якесь.

— І переможниця повинна була б стати твоєю нареченою? Якось це так собі... — Христину чомусь почав розбирати сміх. А якщо змагання виграла б дівчина, м'яко кажучи, не зовсім до смаку принцу?

— От саме тому я і зірвав відбір.

— А як саме ти його зірвав? — цікавість відгукнулася сверблячкою в долоньках.

— Я б вважав за краще не згадувати деталі, — нахабно посміхнувся принц.

Отакої, чому він не хоче розповісти найцікавіше? Гаразд, Христина все одно про все дізнається. Трохи пізніше. Зараз потрібно було поспішати. Адже Федір вже при параді, а Христя все ще в домашньому. Вона відправила принца на кухню — почекати, поки переодягнеться. І, щоб не нудьгував, знову дала йому в руки планшет. Знайшла відео танцювальної вечірки — нехай ознайомиться з сучасними земними танцями. Навряд чи, звісно, воно йому допоможе, але хоч буде мати уявлення. А там видно буде. Раптом що, може сказати, що ногу на тренуванні з фехтування розтягнув.

Федір знову продемонстрував дива швидкісного освоєння Інтернету. Коли Христя зайшла на кухню, він уже дивився інше відео — кліп із запальною ламбадою. Гарячі латиноамериканські дівчата завзято смикали стрункими ніжками під енергійну музику.

— Цікаво у вас на балу танцюють, — хмикнув принц. — Ти теж так будеш?

— Цей танець вже вийшов з моди.

— Шкода, я б подивився в твоєму виконанні, — він підняв на неї очі — і, їй богу, Христі не здалося — вони у нього спалахнули.

Значить, не даремно вона саме цю сукню обрала для вечірки. Нічого особливого і в той же час — те, що треба. Маленьке чорне плаття, яке, за словами геніальної Коко Шанель, має бути в гардеробі кожної жінки. Приталене по фігурі, трохи вище коліна, без коміра, з вузькими рукавами. Один рукав суцільний, другий — мереживо.

Принц відклав планшет і піднявся зі стільця:

— Очманіти! Яка ти гарна!

Це він зараз тренується говорити компліменти чи щиро висловлює захоплення? В будь-якому разі, Христина буде вважати, що щиро. Цей палаючий погляд підробити складно.

— Слухай, — він зробив крок до неї і дражливо посміхнувся. — Здається, ми не закінчили репетицію того, що робить закоханий по вуха хлопець зі своєю дівчиною.

Принц провів долонею по руці — тій, що в мереживному рукаві.

— На цьому репетицію і закінчимо, — охолодила Христя його тягу до тренувань. — Мені здається, з твоїми здібностями у тебе прекрасно вийде і без репетицій.