Розділ 2

Він побачив мене. Думаю, йому також було неприємно. Хоча я прекрасно знаю, що йому однаково. Я просто була одна з багатьох. Так, це боляче, але саме так досягається досвід – досвід в стосунках, яких у мене ніколи не було, та й чи взагалі буде. Так, мені всього лиш 19 і таких помилок буде багато. Чи було це помилкою? Що взагалі це було? Я не знаю. Це була ніби підліткова гра, яку вже пройшли всі, крім мене, пару років тому, поки я читала книжки і парилася навчанням у школі. Ах… Мені знов боляче. Ще пару днів тому ми весело переписувались. Я думала, що знайшла свою людину, тим більше хлопця. Я зрозуміла, що саме заради таких емоцій взагалі цей світ рухається.

Тиждень тому.

Не було поцілунків, були лише обійми. Я його знала лише пів дня завдяки поїздці в ліс, організовану нашим університетом. Після маленької посиденьки у квартирі, на яку ми прийшли після цього походу, прийшов час йти додому. Я живу близько, але дорога жахливо темна та ще собаки всюди. Мені було страшно і я запитала, чи може комусь по дорозі. Соня сказала, що Саша живе близько мене, може провести. Так, мені було ніяково йти з ним, але я погодилась, бо боялася. Була 10 година. Решта викликала таксі, а ми пішли пішки.

Я почала розмову і все пішло як по маслу. Ми говорили вічність на всякі молодіжні теми, про відео, фільми, зброю та наркотики. Я розказала про себе більше, ніж будь-якому хлопцю на цьому світі. Я відчувала, що йому можна. Саша виявився моєю людиною. Я не хотіла йти додому та й він не горів бажанням. Ми підійшли до моїх воріт і запитала, чи він хоче йти. Ні, він хотів продовжити говорити. Ми пішли далі.

Де б я могла подумати, що сьогодні я буду говорити з ним. Ще місяць тому я бачила темноволосого високого хлопця, який пройшов повз мене зі своїми друзями. Він явно з тих крутих хлопців універу, які носять сонячні окуляри та мають круту компанію. Тому й навіть не думала, що я буду тою, яка з усіх дівчат буде з ним зараз розмовляти. У цьому світі справді усе реальне. Навіть найнереальніше нереальне.

Так ми гуляли до першої ночі. Я сказала, що першою писати не буду, але я не хочу, щоб він навіть не вітався зі мною завтра. Він мене зрозумів. Ми стояли обнімаючись 15 хвилин і розбіглися. Коли я зайшла в кімнату, то дзенькнув телефон.

Там було повідомлення.