Розділ 4

Бувають і у нас різноманітні легенди. Наприклад про те, що магічне джерело правителя підживлює все королівство і завдяки цьому немає занепаду. І таким чином можна виявити, чи по справедливості правитель займає трон.

Теріз Інідія, з уроків історії.

Невідомо, скільки часу пройшло з миті, коли розпочався бал – чи лише лічені хвилини, чи вже години – одноманітні розмови з групою незнайомців мене притомили. Я бажав просто піти звідси та займатись своїми справами, але згодом батько влаштує чергову істерику.

Я спостерігав за людьми та шукав когось знайомого – помітив Ділана, що стояв разом з Чесс та ще одним чоловіком – можливо, Грейл Фелінасте – найстарший та відповідальний за Дім Фелінасте, а крім цього також батько Ділана та Чесс.

Ділан помітив, що я дивлюсь на нього й підмигнув мені. Цікаво, як він взагалі побачив мене в цьому натовпі – я й тримався подалі, у кутках. У відповідь я з усмішкою підняв келих з водою та відвернувся, щоб ніхто не помітив ці жести.

Роздивляючись бальну залу, я завжди розчаровувався. Дуже велике приміщення, просторе, з вікнами що були висотою в стіну – і не були прикриті шторами, аби місячне світло проникло сюди. Справа від мене багато столів з різноманітною їжею та напитками.  По ліву руку, власне біля тих вікон, декілька пар танцювали черговий вальс, а в іншому кінці приміщення були музиканти, які й задавали настрій на вечір. Я сперся об стіну, стоячи біля дверей, через які б міг вийти, і далі роздивлявся натовп.

– Справді чудовий вечір, чи не так? – тримаючи бокал з шампанським, Чесс підійшла до мене і стала поряд, також спершись об стіну. – Ви весь час ховаєтесь по куткам, не виглядіти.

– Такі розваги мені не до душі, леді Чесс. – відповідаю й допиваю воду зі свого келиху. – Але, бачу, вам до вподоби. Цікаві розмови?

Вона засміялась та залишила келих на ближньому до нас столі, а далі протягнула до мене руку й сказала:

– Потанцюйте зі мною. Дурна поведінка, коли ви жодного танцю не станцювали за вечір. А це ж, більш того, маскарад.

– Чи велика різниця між звичайним балом та балом-маскарадом?

– На звичайні бали давно не надягали масок. Тому цей бал можна назвати маскарадом.

Я киваю й приймаю запрошення на танець. Чесс веде мене майже в центр танцювальної зони. Я поклав праву руку трішки вище її талії, вона ж поклала свою ліву на мою шию.  Другі руки ми переплели й підняли, починаючи танець. Я подумки рахував до чотирьох, щоб не заплутатись у кроках. Ми швидко влились у натовп. Я подивився на обличчя Чесс – широка посмішка, очі трішки блистіли від шампанського. Вона вільно рухалась в темпі, який я задав. Можу зробити висновок, що вона буде найкращою партнеркою в танцях за все моє життя.

– Брат сказав, що ви з далеких країв, але чудово танцюєте. – каже вона і відвертає голову, здається, когось шукаючи. Я прослідкував за її поглядом й побачив Ділана, який розмовляв – а точніше, ніби сварився з тою рудою дівчиною, котра прийшла разом з ними. Чесс розчаровано зітхає й повертає обличчя до мене. – Який сором. Знайшов, де драму влаштовувати.

– Невже це так часто стається? Він казав, що вашу подругу бачить майже вперше. – питаю я, продовжуючи подумки рахувати до чотирьох. Ніколи раніше не розмовляв під час танцю, адже це потребує великої концентрації, заплутатись дуже легко.

- Ох, звісно, але кожного разу це стається. Вони як кішка з собакою. Що у Ділана тяжкий характер і ладнати з ним важко, що у неї… -  вона мотає головою. – Не хочу про це говорити.

– Звісно, леді. – киваю у відповідь і пригадую, що перед цією невеличкою сценою вона казала про далекі краї. – Хіба тут танці інакші, чим у нас?

– Чимало чоловіків сьогодні запрошували мене на танець та й були з далечі, як і ви. – ми закінчуємо танець і кланяємось один одному. Одразу разом йдемо назад до тієї стіни, не припиняючи розмову. – І різниця є. Якби не слова Ділана, я б могла подумати, що ви виросли тут.

Я подякував їй за комплімент і між нами утворилось мовчання. Я роздивлявся Чесс, яка споглядала щось – чи когось, у залі. Погляд у неї був надто задумливий, а обличчя в загальному виражало сум.  Я також замислився: мені було ніяково знаходитись з жінкою наодинці. Щось схоже я відчував в перші дні, коли ми з Флейр почали спілкуватись.

Після першої зустрічі минуло півроку, а вона стала ніби зовсім іншою людиною. З першого нашого спілкування у мене залишилось враження, що вона добродушне та прямолінійне дівчисько, яке вмить розридається від дрібниці. А після того вона ніби стала такою, якою залишається і зараз.  Лукава, язиката й безрозсудна. Вона фонтанувала енергією та дикістю, нічого не соромилась та просто була майже божевільною. Чи можливо так змінитись за півроку, чи можливо вона завжди була такою, просто я побачив її з іншого боку. З того моменту, хоч і дратувався через це, не міг припинити думати про неї.  І знову повертався до мрій, де я звичайний хлопчисько без титулу та обовʼязків, де мені нічого не заважає бути з нею разом.

— Кажуть, що сьогоднішній бал дуже важливий для королівської родини. – раптом озивається Чесс, чим відволікає мене від подальших думок. Я уважно вдивляюсь в її обличчя і відчуваю якесь занепокоєння – мені здається, що наступні слова Чесс мені не сподобаються. –  Ілюзія розвіється й вся правда виплине на поверхню. Сину  короля провіщене нещастя, коли він втратить усе через яскраве світло в своєму житті.