1

____________________________________________________________________

                                                 - Чим тихіше ваше щастя, тим довше судилося йому прожити.
                                               Людська заздрість руйнує все на своєму шляху.

_____________________________________________________________________

***

— Мамо, ви не можете так зі мною вчинити! - кричала ти сердито.
— Не перебільшуй. І взагалі Мін А, сядь, будь ласка, і не миготи перед очима, я тебе про це дуже прошу, — голосно сказала мама.
— Але мамо! Ви хочете видати мене заміж за непонятно кого! Я навіть ніколи його в очі не бачила!
— Я сказала сядь. Твій батько тебе надто балує, як я подивлюся. Дівчата зі шляхетної родини не підвищують голос на старших і не бігають як припадочні.
— Але ж їх і не видають заміж проти волі!
— Мін А! Ми з твоїм батьком уже давно вирішили. А твій батько вже домовився про ваше весілля з батьками Хон Кі.
— Дякую, що хоч ім'я сказали! Хоча б його ім'я буду знати. Але ж я не повинна виходити за нього заміж!
— Негайно припини свою істерику! Я впевнена, що коли ви познайомитеся з Хон Кі, він тобі дуже сподобається. Він досить милий і відповідальний юнак.
— Ще скажіть, що має повний гаманець, — іронізувала ти.
— Ти права. І він, до того ж, спадкоємець однієї з найбільших компаній. І вже сам працює у конгломераті батька та заробляє гроші.
— Але я не хочу виходити заміж через гроші! Я хочу, щоб все було по любовіі!
— Все Мін А, я все сказала! Ти мене втомила! Ти вийдеш за нього заміж і на цьому закінчимо нашу марну розмову!
— Але мамо!
— Ніяких "" але!
— Добре мамо, я вас почула. Дякую. Я піду до своєї кімнати з вашого дозволу, ти сердито вийшла з кімнати і подивилася на годинник. Батько мав повернутися значно пізніше з роботи.

***
Тебе звуть Кім Мін А, тобі 19 років. Ти живеш у дуже забезпеченій сім'ї. Тобі ніколи ні в чому не відмовляли. Тому що твій тато, який працює у своїй власній компанії, завжди балував тебе. Твоя мама не любила батька та не приховувала цього. Вона любила гроші і бачила сенс життя лише у грошах.

***

— Дівчинко моя, — почула крізь сон.
— Татку, — посміхнулася ти.
— Я тільки-но прийшов з роботи і вирішив заглянути до тебе. Як ти тут?
— Це правда, що я повинна вийти заміж?
— Ти ж знаєш свою маму...
— Отже… Тато, як ти міг? - схлипнула ти.
— Заміжньою тобі буде краще, ніж з нами... Не плач. Ти завтра познайомишся з Хон Кі. Завтра буде звана вечеря. Я впевнений, що він тобі дуже сподобається. Ти ж віриш мені?
— Вірю, - похмуро кивнула ти, насолоджуючись обіймами тата.
— А тепер спи моя дівчинка, — тато поцілував тебе в щоку і вийшов із кімнати.
— Я вірю тобі татко. Але заміж я не вийду… Пробач, — прошепотіла ти, дивлячись на двері, що зачинилися.
Ти сиділа опівночі та думала, що тобі краще робити, рішення прийшло само собою, ти вирішила втекти.
Наступного ранку ти встала рано і вирушила на ранкову пробіжку, яку так любила.
Після пробіжки легкий сніданок, і ось ти стоїш перед матір'ю:
— Мін А, будь хорошою дівчинкою. Зараз ти поїдеш зі мною до перукарні та до магазину. Ми виберемо тобі вбрання для вечора і впорядкуємо твоє волосся.
— Добре мамо, - покірно погодилася ти, чим і викликала легкий подив на обличчі матері.
Тривалі походи по магазинах, купа переміряних нарядів і ось ти вже йдеш з мамою коридором на зустріч із «майбутнім нареченим».
— Мамо, мені дуже потрібно в туалет, будь ласка, — благаюче пробурмотіла ти.
— Мін А! Ти знову ставиш мене в незручну ситуацію, ну гаразд... йди ми чекатимемо на тебе там. Нестерпне дівчисько, — пробурмотіла твоя мама й увійшла до зали.

Ти швидко рвонула до виходу,  сказала охоронцям що забула сумочку в машині, а сама швидко рвонула до найближчого магазину, купила собі нові речі, переодягнувшись ти вибігла на зупинку і сіла в перший автобус, що попався.
— Пробач татку, але я так не можу. Не злись, що я втекла, — пробурмотіла ти, дивлячись у віконце на будівлю в якій мало перевернутися твоє життя….