Розділ 2 :Посли з поганою репутацією

— Що вдягають на дипломатичну місію в Пекло? — спитала Амедла, розгублено стоячи перед дзеркалом.

— Щось, у чому не шкода загинути, — відповів Рафей, застібаючи чорний фрак з таким виглядом, ніби йде на бал... або страту.

— Тобто мою весільну сукню?

— Абсолютно. Вона ж і так просочена прокльонами.

Вхід до Пекла виглядав не так зловісно, як очікувалось. Скоріше — як непрозора бюрократична споруда з лавовим фонтаном і табличкою:

“Пекло. Вхід з офіційним запрошенням. Прокляті — через службовий.”

Ідеально.

— Пароль? — спитав демон-реєстратор.

— Ми — ті самі, що не підписували, але вже винні, — відповіла Амедла.

— А, нові. Ліфт направо, між емоційним вигоранням і кімнатою самозвинувачень.

Зал прийому виглядав як суміш готичного собору, офісу HR-відділу й нічного клубу без музики. Їх уже чекали.

Темний архіпринц Езірам Сьомий, демон зі смаком до драми, вийшов із тіні.

— Ви прибули.

— Не з власної волі, — сказала Амедла.

— І це вас робить ідеальними для місії.

Він клацнув пальцями. Навколо них виник магічний глобус, який показав Землю, оточену темними розломами.

— Світ тріщить. Міжвимірний бар’єр слабшає. Вам доведеться… стабілізувати його.

— Ми? Чому ми?

— Тому що… — демон глянув на Рафея, — тільки ти можеш говорити з мертвими імператорами.

— А я? — здивувалась Амедла.

— Ти — єдина, хто може заспокоїти живих. Або налякати їх до мовчання.

— Ну, приємно бути унікальною.

— Ви — пара парадоксів. Ваша енергія — нестабільна, а отже, підходить для нестабільного світу. Ваш шлюб — це баланс.

— Баланс між чим і чим? — спитав Рафей.

— Між “не хочу це робити” і “але зроблю, бо це мій проклятий чоловік/дружина і я люблю його/її, хоч і заперечую щоранку”.

Після аудієнції їм видали:

Мапу Розломів, яку неможливо читати без сарказму.

Магічний кулон, що активується тільки при спільному рішенні обох.

І лист-погрозу від Четвертого Виміру, з нотаткою: “Ми вже знаємо, що ви прийдете. Чай буде.”

— Тобі не здається, що це трохи забагато для молодят? — сказав Рафей, коли вони вийшли з Пекла.

— Ми з тобою — не зовсім нормальні молодята.
(І не зовсім живі, якщо чесно.)

— І нам доведеться рятувати світ.

— Або бодай не дати йому вибухнути до наступної річниці.