Розділ 8

— Привіт! — вимовила Агата першою, бо надто нервувала і не хотіла, щоб Недан це зрозумів. Вона ж легковажна, кокетлива, недалека… Що там ще пишуть про неї? Зваблива павучиха, що оповила павутинням багатія, довела його хвороби та прибрала до рук усі грошики. Точно. Агата — загребущі ручки!

Навіть якщо Гай не бачив усю цю маячню власними очима, то йому обов’язково про це доповіли. Голлівудська тусовка — це доволі вузьке коло, бо не кожен затримується в цьому мурашнику надовго. Тільки обрані.

— Привіт. Все така ж гарна.

Дивно, що вона встигла забути, як сильно діяли на неї його низький голос та манера басити саме на останньому складі. І цей погляд — магнетичний, проникливий, таємничий…

Вони познайомились, коли Агата фільмувалася у своїй першій кінострічці. Між ними одразу ж виникла симпатія. Можливо, навіть щось більше. Різниця в віці в сім років дозволяла їм говорити про все на світі та чудово розуміти одне одного.

Проте Руді вже тоді поклав на Агату око, а це означало, що для решти знімальної групи вона стала табу. З Руді вони одружилися в той день, коли кінострічка вийшла на численні екрани. Хоча сильних почуттів до чоловіка вона не мала, проте була йому відданою. Без нього вона б залишилася ніким. Мабуть, бо життя склалося так, як склалося. А з Неданом вони залишилися лише друзями.

До того ж він теж одружився — зі сценаристкою, яка була старшою за нього на п’ять років. Це сталося в медовий місяць, який Агата з Руді проводили у Франції, і тому лише надіслали молодятам дорогий подарунок. Та вона все ж сумувала в цей день, хоча й бажала приятелеві щастя.

Згодом Гайдан став улюбленим оператором Агатиного чоловіка. Вона завжди супроводжувала Руді на зйомках, тому не бачитися з Неданом не могла. Проте пізніше їхні шляхи розійшлися — і не тільки тому, що Руді не стало.

«Тримайся, Агато. Інакше він зрозуміє, як сильно ти за ним скучила».

— Навіщо це, Дане? — Агата надала усмішці кокетства.  Хіба ж вона не актриса? — Гадаю, ми давно переросли необхідність у компліментах.

— Це — не лестощі. В житті ти виглядаєш значно краще, ніж у глянцях.

Невже Недан слідкував за її життям? І чому її серце, котре давно не калатало у присутності чоловіків, раптом пригадало юнацькі роки та застукотіло, немов той дятел, що у цю саму хвилину настирливо довбав якесь дерево?

Щось вона не про те думає. Гайдан тут зовсім з іншої причини. І все ж почути такі слова від настільки принадного чоловіка — це щось надзвичайне.

Агата розсміялася своїм фірмовим з хрипкуватими напівтонами сміхом й узяла Гая під лікоть.

«Молодець, Агато. Дуже, дуже гарна тактика. Саме так і поводься. Головне, не нагадуй йому про те, про що не треба. Він потрібен тобі як оператор».

— Ходімо всередину, бо я страшенно переймаюся здоров’ям сусідів. Точніше сусідок.

— Жінок? Відколи? Агато, це ж аномалія якась.

— Дуже схоже на це. Дивний симптом. Та нічого не можу з цим вдіяти. Бідолашні шиї поскручуюсь, а ще язики поламають. Я й так тут — пташка екзотична. А ще цей фільм…

— Я думав, що ти пожартувала. Невже насправді щось цікаве?

— Зараз почитаєш. Фані сподобалося.

— Ну, якщо вже Феофан так сказав, то моя думка…

— Не применшуй. Твоя думка — надважлива! — Обговорюючи все це, вони зайшли до садиби, де наштовхнулися на Василя, котрий з неприхованою цікавістю спостерігав за новою людиною. — Познайомся, Дане, це господар готелю — Василь. Що ще сказати? Він таки справжній господар.

Недан не тільки розумів, але й непогано знав мову, бо з батьками спілкувався лише рідною. Проте акцент у нього був помітнішим, ніж у неї, і навіть у Фані.

— Пані Агата дуже поблажлива до мене, але… — Василь витер руки об штани та простягнув гостеві, — …що є, то є. Як я розумію, ви… той незамінний оператор, на якого пані Агата так нетерпляче чекала?

От уже цей уважний Василь!

— Я ж кажу, — посміхнулась Агата. — Василь — людина визначних талантів. По перше — він знає тут усіх, а по-друге — помічає та пам’ятає геть усе. Варто мені один раз промовити слово…

— Побажання, люба пані. Кожне ваше побажання — закон!

Агата зрозуміла, що такими темпами вони ще з годину простоять у передпокої.

— Василю, будьте ласкаві, покажіть гостеві його номер.

— П’ятий. Ваш, пане Гайдан, буде п’ятий. Ви яку цифру полюбляєте?

— Цифру? Не думав над цим.

— Що ви. Це ж надзвичайно цікаво! Прошу, — Василь вказав гостеві на сходи, що вели догори. — Нумерологія — сильна річ. Особисто для мене вона — на третьому місці після астрології. Пізніше я покажу вам свій телескоп.

— А душ у вас є? — запитав Дан, який же давно посміхався, але лише куточком рота.

— Звичайно. Як без цього? Я впевнений, що вам сподобається спостерігати за зірками. А карти? Ви вмієте читати карти?

— Ви про преферанс? — незворушливо поцікавився гість.

— Можна зіграти й у преферанс, проте астрологічні — значно цікавіші. Такий інструмент! Ми не можемо ним знехтувати. Мусимо визначити, коли краще починати фільмування, аби стрічка мала приголомшливий успіх!