«А тут гарно».
Свіже та водночас п’янке гірське повітря лагідно пестило доглянуту досвідченими косметологами шкіру Агати. Легкий вітерець ворушив яскраву, навіть дещо екзотичну, як для тутешніх відпочивальниць, сукню та нагадував, що на дворі вже серпень, а не, до прикладу, липень.
Хоча, звідки Агаті знати, яка температура тут панує у липні?
Справжнє, майже неймовірне диво все ж відбулося, коли відома в Голлівуді пані раптом опинилась у Карпатах, а не на якомусь захмарно дорогому та відомому курорті. Зазвичай «дорогий» та «відомий» – поняття пов'язані та навіть залежні одне від одного. Ймовірно, що саме з цієї причині туди тягне відпочивати «зірок» та бізнесменів різного ґатунку.
Агату ж було важко здивувати відпочинком на усіх тих островах, де все давно знайоме та звичне, і навіть екзотика більше не дивувала. Там вона почувалась наче на віллі у когось з численних знайомих. Запрошення на різноманітні курорти стосами лежали на столі в кабінеті колишнього чоловіка, та Агата майже змирилася з думкою, що відшукати щось особливе, таке, щоб зацікавило та привабило, більше не вдасться.
І тут Карпати — наче сніг на голову.
«Вважай перебування тут експериментом та вдосконаленням власної особистості. Ого, як сказала! Тобто, подумала. Шкода, що ніхто не почув».
Проте, якби ці філософські роздуми хтось і почув, то навряд чи приписав авторство саме Агаті. Надто давно вона прославилася легковажністю і навіть недалекістю, а ще усіма силами намагалась не розчаровувати тих, хто так вважав. Тобто більшість. І Недан — теж.
«Забудь про нього. Бути розумничкою — надто відповідальна місія, Агато».
Саме так казала вона собі, коли звідкілясь надходило бажання втрутитись в інтелектуальну розмову. Останнім часом Агата взагалі уникала надто ерудовані компанії та наукові заходи. А ще людей, котрі відали, що вона має диплом магістра психології.
«Агато, ти — на відпочинку. Дихай глибоко, і дай нарешті відновитися зв’язкам між нейронами».
Жінка розплющила очі та крізь темні окуляри поглянула у небо на білі хмаринки, смарагдові верхівки та ластівок, що кружляли, куди не кинь оком. Вона ніколи не бачила стільки ластівок вкупі. Можливо, просто не звертала уваги? Чи її увагу відвертав хтось інший, найчастіше чоловічої статі?
А чому ні? Вона ще надто молода — не за місцевими, звісно ж, а за голлівудськими мірками, щоб не бачити та не реагувати на вдало виліплені чоловічі статури. Якби ще у їхніх головах було хоч трохи мудрих думок…
Та останнім часом — вже декілька років — саме на таких Агаті й не щастило.
Вона позіхнула. Дуже скоро їй доведеться прямувати на обід — якщо вона не передумає їсти. Фігура, і все таке. Але від якогось питва вона не відмовилась би й зараз.
— Фаню, хочу лимонаду! — вимовила вона голосно, аби було чутно у вітальні номеру люкс садиби під назвою «Гуцулка К.» Хто була ця гуцулка, і яке її справжнє ім’я, поки що залишалося таємницею. Агата збиралася розпитати про це господаря увечері під час спільної вечері. Треба ж про щось балакати з майже незнайомою людиною.
— Є кока-кола, — зауважив її незмінний вже десяток років особистий секретар.
— Це — не оригінально. А… Як там його називають місцеві? Узвар залишився?
— Агусенько, це ж звичайні варені яблука. Ще трохи грушок та сушених сливок, — зауважив Фаня — лисуватий чоловік невизначеного віку та зросту, а ще непомітний, з якого боку не поглянь, що було дуже зручно для нього та й для Агати — теж.
— Мені рецепт ні до чого. Принеси того узвару, будь такий добрий.
— Я гадаю, що саме це — неоригінально, та…
— Неси, кажу. Не змушуй мене підійматися з крісла, бо я так гарно пригрілася, майже розм’якла, наче масло на тості, що й ворушитись не хочеться.
— А кремом захисним намастилася?
— Ображаєш.
— Вже несу.
Втомившись подорожувати світом, Агата повернулася на батьківщину. Надовго затримуватись не планувала. Збиралася лише трішки погостювати у нових знайомих. Дуже мила літня пара побудувала в цьому мальовничій місцині невеличкий готель і намагалась віддячити Агаті за благодійну допомогу притулку для собак без господаря. Його раду очолювала господиня садиби. Якось вона попросила про допомогу через інстаграм. Коротеньке відео потрапило на очі Агаті й розчулило її. Того ж дня рахунок притулку поповнився чималенькою сумою, а власники «Гуцулки К» у якості подяки надіслали Агаті запрошення відпочити у їхньому готелі, або, як тут казали, садибі.
Агата зовсім про нього забула. Та коли Фаня у її присутності сортував запрошення, щоб позбавитися прострочених, яскрава картинка чимось привабила його шефиню. Можливо, просто захотілося в рідні краї? Хто зна? Та Агата воліла думати, що з нудьги.
Останнім часом це почуття перетворило її життя на нескінченну низку днів-близнюків. Благодійні заходи, шоу, куди її кликали як суддю або почесну гостю, круїзи та навіть незмінний особистий секретар Фаня, набридли їй до оскомини. Агата навіть почала розмірковувати про якусь роботу — не надто напружену і, звісно ж, не брудну, що залишала б достатньо часу для шопінгу, книг та лінощів.
Агата не хотіла визнавати цього привселюдно, проте наодинці з собою вимушена була погодитися, що Руді, її давно покійний чоловік, мав рацію — вона таки не створена для акторського життя. Певний талант у неї, безумовно, присутній — це не заперечував і Рудольф, але працьовитістю та наполегливістю Агата не відрізнялася навіть в юні роки. Шкода, що без цієї якості конкуренцію не витримати. Щодня до Голлівуду приїжджали, прилітали, припливали, стікалися сотні нових обдарувань з незвичайними та привабливими, а ще дуже фотогенічними обличчями, а деякі з них ще й дуже талановиті.
#409 в Сучасна проза
#2698 в Любовні романи
#1293 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 29.05.2022