Глава 6. Минув рік з моменту зникнення Сашка.

За останній рік відбулося багато змін. Мати Сашка ні на мить не опускала руки, вона постійно ходила вулицями міста з фотографією сина і опитувала перехожих, шукала будь-яку, навіть незначну на перший погляд інформацію.
Матерів зниклих хлопців, Вікторію Островську та Оксану Левченко, мати Максима декілька разів запрошували на місцеве телебачення, адже зникнення хлопчиків набуло великого резонансу у невеликому містечку, жінки зверталися до мешканців міста, з проханням повідомляти будь-яку важливу інформацію про зниклих хлопців за винагороду.
Спочатку жінкам надходили сотні дзвінків, але інформації, яка би допомогла розкрити справи хлопчиків так і не надійшло.
Заради справедливості, треба сказати, що місто, в якому відбувається наша історія - не дуже велике, близько сімдесяти п'яти тисяч населення. Місто не насичене кримінальними подіями. Найчастіше поліція має справу із звичайним алкоголізмом, домашніми суперечками чи розшуком свійських тварин, які втекли від господарів. Досвіду розкриття серйозних злочинів у поліції не було, а справи зі зникненнями дітей ніхто із досвідчених поліцейських справи не мав. Тож чи варто дивуватися, чому молодий слідчий не зміг розкрити справу Сашка?
Котів усіма силами намагався знайти хоч крихту інформації, яка  вивела би на слід хлопчаків, але справа зайшла у глухий кут. А пізніше справу перекваліфікували до категорії «нерозкриті».
Островська продовжувала працювати менеджером у косметичній компанії, від другої роботи довелося відмовитися, мати надала перевагу розшуку сина. Аліса поїхала до сусіднього міста та вступила до юридичного факультету, з матерю підтримувала добрі стосунки та приїжджала на вихідні.
У бабусі Сашка та Аліси – Ксени, трапився інсульт, серце жіночки не витримало такої жахливої ​​новини про зникнення улюбленого онука і тепер вона проживає разом з Вікторією, адже Бабусі Ксені потрібен хороший догляд та постійне лікування.
Розчарувавшись у поліції, Островська вирішує найняти приватного детектива – Єву Берегову. Для того, щоб сплатити за послуги приватного детектива жінці довелося взяти гроші у кредит, але що не зробиш заради пошуків улюбленого сина?
І ось зараз, увійшовши до просторого та світлого кабінету у стилі мінімалізму матір зниклого хлопця побачила дівчину, що сиділа за столом.
Це була молода, світловолоса, гарно одягнена дівчина, кілька пасм її волосся каскадами спадали на її обличчя, очі дівчини були приємного фіалкового кольору. 
- Доброго ранку, Ви Єва? – запитала матір Сашка
- Так, це я, - усміхнулася дівчина, - Сідайте, - Давайте обговоримо умови нашої співпраці: зараз я візьму лише половину обговореної суми, решту візьму тільки у разі розкриття справи.
- Беріть скільки вам буде потрібно. Ви знаєте, мені рекомендували Вас як справжнього професіонала, який  знається у своїй справі, - почала розмову Островська, - Я дуже рада, що ви погодилися на пошуки Сашка.
Єва зручно влаштувалася на стільці.
- Я знаю про справу вашого сина. Наскільки я знаю зник ще один хлопчик, його так само не знайшли, так? - Почала з далека Єва
- Так, вірно. Вони були найкращими друзями, - кивнула жінка
- Так ось, - продовжувала розмова Єва, - Мене це наштовхнуло на певні версії. Я переглянула кримінальну статистику  вашого міста, переглянула всі статті, пов'язані з криміналом і дійшла висновку, що в місті не відбувалося нічого серйозного, - констатувала Єва., -Так ось, версія номер один. Помста. Чому? Давайте поміркуємо, діяв явно не маніяк, бо жертв було би набагато більше, маніяки діють з певною методичністю, тимчасовий відрізок між жертвами був би той самий. Що ж ми бачимо у нашій справі? Зникають двоє друзів з періодичністю приблизно в місяць. Але! Ані до, ані після цього інценденту більше ніхто не зникав. Я вивчала поведінку маніяків і дійшла висновку, що діяв явно не маніяк. Жертв було би набагато більше. Розумієте?
- Так, - кивнула Віка, - Але в мене зовсім немає ворогів, навіщо викрадати дитину?
- Ваша думку, - видихнула Єва, - А зловмисник міг затаїти злобу на довгі роки і якийсь тригер, дратівливий фактор, спровокував його дії. 
- Версія номер два. Хлопці побачили щось таке, чого не мали бачити. Друзі постійно разом і згідно з характеристикою хлопців, їм не сиділося на місці, хлопці постійно затівали свої дитячі авантюри, можливо, хлопці самі того не знаючи побачили щось, чого не мала знати жодна людина. Ваш син розповідав Вам про незрозумілі чи дивні речі, які відбувалися з ним останнім часом? Не поспішайте, добряче подумайте, - попросила Єва.
Поміркувавши кілька хвилин, Вікторія твердо сказала:
- Ні, нічого такого син мені не розповідав, мав одну тему для розмов: комп'ютерні ігри та мобільний телефон, який він так давно хотів, але я не могла дозволити собі купити таку річ.
- Добре, - сказала Єва, - Версія номер три - викрадення з метою викупу. Я припускаю, що хтось міг викрасти вашого сина, обманним шляхом заманивши хлопчика в машину, але щось могло піти не так, наприклад, з хлопчиком щось трапилося або він впізнав когось із викрадачів, а Максима могли прибрати як небажаного свідка. Хлопчик міг щось побачити, почути, дізнатися. Розумієте?
- Так, - кивнула Вікторія і насторожилася, - Зачекайте, а звідкіля Ви стільки знаєте про справу? Багато деталей не було опубліковано у пресі і я не розповідала на телебаченні, це таємниця слідства!
Єва посміхнулася.
- Вікторіє, ви дуже уважні. Так, я приватний детектив, але також співпрацюю з поліцією, тільки уявіть мій подив, коли я дізналася, що справу Вашого сина вів мій колишній одногрупник – Станіслав Котів?
- Світ тісний, - констатувала Вікторія, 
- А ваше місто ще тісніше. Тому для мене не важко отримати доступ до необхідного матеріалу, тим паче справа нерозкрита, а у поліції зацікавлені в розкритті справ, ніхто не має бажанн мати «висяки» у статистиці, а ще я волію ознайомитися зі справою до зустрічі з клієнтом., -продовжила Єва. , - Розкажіть мені все про день, коли ви бачили сина в останній раз, все до дрібниць, можливо Ви згадаєте щось нове.
Вікторія почала розповідь.
А тим часом на протилежному кінці міста події почали стрімко розвиватися. В одному з дворів міста прорвало трубу і потоки каналізаційних нечистот фонтаном ринули на асфальт. Прибувши на місце події, комунальна служба констатувала:
- Потрібно рити землю, інакше проблему не усунути!
На той час, коли приїхав екскаватор для здійснення необхідної операції, навколо зібралося багато роззяв.
Почалися розкривні роботи. Екскаватор із шумом відривав землю шар за шаром. Раптом хтось крикнув:
- Стій!
Екскаватор слухняно зупинився.
- Там, у землі, щось є! Не можу зрозуміти що!, - крикнув один із робітників
Робітники почали відкопувати загадковий предмет. Раптом один із робітників почав невпинно хреститися.
- Свят, свят, свят, - повторював робітник, - Свят, свят, свят
- Святий Йосип!,- крикнув хтось із натовпу роззяв 
У землі виднілися людські рештки, загорнуті в незрозумілі ганчірки. Рука, вірніше те, що від неї залишилося стискала незрозумілий продовгуватий предмет.