Глава 5. Наступний день.

У квартирі Островських пролунала тріль від дзвінка у двері. Вікторія поспішила відчинити.
- Добрий день, Ви Вікторія Островська? - запитав чоловік у формі
- Добрий день, якщо можна так сказати, так, це я, проходьте будь ласка, - тихо відповіла жінка
- Станіслав Котів, молодший слідчий, - представився юнак, на вигляд якому було від сили двадцять п'ять років, - Розкажіть детально, що сталося?
- Справа в тому, що вчора зник мій син - Сашко. Останній раз я бачила його вчора вранці, - почала свою сумну розповідь матір, - Вчора у Сашка було День Народження, я привітала сина і пішла на роботу. Увечері, прийшовши додому, я виявила, що сина немає вдома. Було близько пів на сьому вечора.
- Чому Ви надали цьому значення? - поставив цілком логічне питання, слідчий-початківець.
- Не те, що би надала значення, просто це було дивно. Я пообіцяла подарувати синові мобільний телефон, син давно мріяв про нього, казав:
- Мамо, соромно, у всіх є мобілки, а я як біла ворона.
- Він з нетерпінням чекав на цей день. Я почекала кілька годин, приблизно до дев'ятої. Якщо син затримувався у своїх друзів в гостях, я завжди знала про це, тим більше у мого сина лише один найкращий друг – Максим, він живе у сусідньому будинку. Подзвонила йому першому. Потім ми з дочкою Алісою обдзвонювали інших друзів, знайомих і однокласників Сашка.
- Він сказав Вам щось важливе? - уточнив слідчий
- Максим?Спочатку ні, - сумно відповіла Віка, - Ми поговорили не більше хвилини, хлопчик повідомив, що приходив до нас увечері, але нікого не було вдома, але сьогодні вранці мені подзвонив Максим.
- Здрасті, тьот Вік, - забелькотів хлопець,- Я дещо згадав. Вчора сталася дивна ситуація.
- Яка? - Нервово запитала мати, - Будь ласка, скажи мені все, що знаєш.
- Ну, ми це ..., - почав розповідь хлопчина, - Додому йшли зі школи, по дорозі я згадав, що мене мати вранці попросила хліба купити, ну ми й пішли до магазину. Сашко до магазину не заходив, тільки я, а коли вийшов із магазину Санька вже не було. Я озирнувся, можливо він відійшов трохи або зустрів когось, але…
- Це все? Чи ти ще щось знаєш? - обережно запитала Віка
- Ні, я побачив одну бабусю, яка гуляла з таксою, запитав у неї, чи не бачила старенька Сашка, описав їй прикмети, а вона сказала, що Сашко сів у чорну іномарку і поїхав світ за очі, - закінчив розповідь Максим.
Слідчий з надією запитав:
- Можливо ця бабуся запам'ятала номерний знак машини чи марку?
- Не знаю, - відповіла Вікторія, - Може й запам'ятала, але хлопчик не питав про це, та й я не серджуся на нього, адже він не міг знати, що трапилося щось погане. Тим більше бабуся сказала, що Сашко сам у машину сів, сам, розумієте? Максимові, звичайно, здалося дивними, що друг ось так його залишив, не попередивши, адже раніше такого не траплялося…
Мати хлопчика схопилася за голову
- Але справа в тому, що у нас немає знайомих, які володіли би чорною іномаркою, у наших знайомих взагалі немає машин, - не приховуючи жаху відповіла Віка.
- Скажіть, чи помічали Ви щось незвичне останнім часом? Можливо з вами чи з вашим сином? - запитав слідчий
- Ні, нічого дивного, все було, як завжди., - відповіла жінка
- Можливо, у вас були конфлікти на роботі? - не залишав надії слідчий
- Та які можуть бути конфлікти, колективу як такого у нас немає, я працюю менеджером з продажу, найчастіше спілкуюсь безпосередньо з клієнтами. Різні клієнти бувають, але що були конфлікти ... Ні, конфліктів точно не було, - впевнено відповіла Островська
- Ви згадали, що з Вами в день зникнення сина була дочка Ліза, можу я з нею поговорити? Ще мені потрібне фото вашого сина, - попросив слідчий
- Аліса, - виправила слідчого Віка, - Так, зараз я покличу дочку і принесу Вам фотографію.
Аліса так само не змогла розповісти нічого конкретного. Бачила брата востаннє перед початком уроків, родичі поговорили та розлучилися на території школи. Більше брата Аліса не бачила. На питання про те, чому її не було вдома, адже планувалося святкове чаювання, Аліса відповіла:
- Це ж мало бути чаювання брата з його другом, офіційне святкування, з усіма родичами мало відбутись у суботу.
Увесь наступний тиждень Котів опитував можливих свідків, опитав усі родичів та близьких друзів родини Островських, але нової інформації молодший слідчий так і не з'ясував. Вдалося знайти навіть стареньку з таксою - Ірину Іванівну, вона жила у будинку, де розташовувався магазин, але нових відомостей літня жінка теж не змогла повідомити.
- Бачила, як хлопчик сідав в чорну іномарку, - упевнено засвідчила Ірина Іванівна
- А як ви зрозуміли, що це іномарка? - запитав Котів.
- Ну так не дурепа, - гордовито заявила старенька, - Така гарна, чорна, лакована машина, а номери…
- Ну, кажіть! – радісно вигукнув слідчий
- … Номерів ніби не було, ніби хтось ляпку поставив, не видно було номерів., - розчарувала слідчого Ірина Іванівна, - Я в детективному серіалі таке бачила: бандити номера машини брудом вимазують, спеціально, щоб їх ніхто не впізнав!
Але попри всі старання молодшого слідчого слідство зайшло у глухий кут. 
І тут все місто облетіла ще одна страшна новина – зник Максим, друг Сашка. Його так само не знайшли, ні живим не мертвим. Молодший слідчий запідозрив: чи не пов'язані дві справи між собою?