Глава 6.

 Нарешті можна було розслабитися. Мей знову кудись зникла. Взагалі Алекса не розуміла, чому та, то з'являється, то зникає коли їй вздумається. Але якщо зізнатися, їй було навіть легше дихати, якщо тої не було поруч. Від Мей вона відчувала якись тиск і діскомфорт. Ще не було такого дивного відчуття від присутності привида. 

 Глибоко вдихнувши, вона підняла рукою пишну піну і здунула з руки. Тепла водичка розслабляла і заспокоювала. Хоч зараз можна побути на одинці зі своїми думками. Блажено видохнувши, вона опустилася в пінну ванну і закрила очі, поклавши голову на бортик.

 – Я значить, здобуваю інформацію, а ти ніжишся в ванні? – Почула вона і зітхнула. Не довго вона була самотня. Алекса вже звикла що в її простір постійно вторгуються і вже не звертала увагу на появу вторженців.

 – Дізнався щось цікаве? – вона відкрила одне око і подивилася на Тіллі. – І якщо це якась дурня, я тебе прожену. 

А ось тепер на обличчі привида з'явилася справжня образа.

 – Я б тебе не торбував, будь то якась дрібниця. По-перше, я спілкувався з жінкою, яка приїзджала до заправки. Хоч вона мене не бачила, але добре чула і дізнавшись про тебе і про те що ви з одного міста, запросила до себе. Вона сильний медіум, але не така могутня як ти.

 Алекса різко відкрила очі і сіла, подивившись на знахабнілого байкера. Він просто здав її якись невідомій жінці. Да і з чого це вона б пішла до незнайомки. Прочитавши все по її обуренному обличчю дівчини, Тіллі підняв до гори руки у примиряючему жесті. 

 – Заспокойся. Вона досвідчений медіум і могла б тобі щось підказати чи навчити.  Ти ж користуєшся своїм даром навмання. А її вчили правильно їм користуватися.

 – Було б чому вчитися, – фиркнула дівчина і знову опустилася в теплу воду. – Не з доброти ж душевної вона це запропонувала. Я безробітна і грошей нема. Окрутить мене, ще в кредит влізу.

 З одного боку, вона би хотіла дізнатися про це побільше. Дуже багато чого вона робила на помацки, як тоді з хлопчииком. Алекса шла за своїми відчуттями, але що саме відчуває не розуміла. Але що захоче медіум за своє навчання? Грошей, послуги або ще щось. Ніколи ніхто не робить чогось просто так, навіть мертві. Он як вона Тіллі окрутила,  він їй все вобовкав, а може ще якимось прийомчиками володіє. Ні, краще не йти.

– Даремно ти так. До речі з тобою немає тої примари?– він окинув поглядом санвузол, а потім зітхнув. – Не подобається вона мені. Будь обережна, в ній багато темряви.

 – Та знаю я і без тебе. Вона зникає і з'являється коли їй хочеться. Ось закінчу справу і позбавляюся її. Давай до справи, що ти дізнався?

 – Я чув розмову заправщика. Дивний він. Здається це його заправка і він не наймає працівників. Сам там сидить і тільки іноді звоне своєму брату, щоб його підминив і їде по справам. Він там навіть живе на другому поверсі. Але не це дивно. Він подзвонив в придорожній отель, що не подалік і замовив номер.

 – Ну може у нього нічне рендеву. Замовив собі дівчину, що в цьому дивного?

 – А те, що він замовив цей номер не собі. Потім подзвонив якомусь Максу, сказав що все готово і що завтра він може вести безбожницю туди. І взагалі то була дивна розмова.

 –Ось воно. Треба терміново дзвонити Дену Галовей.  Зажди, я зараз запишу назву готелю, щоб не забути. Може ще щось було, за що можна було б зачепитися? 

– Він ще казав за якусь общину і те що треба очистити цей світ від світла. Чесно, не дуже зрозумів, таку маячню він ніс. А в кінці сказав дивну фразу, схоже це їх пароль.

 – Ого, та це цілий виводок сектантів. Якщо це якась община, то не дивно що на дівчат ніхто не може вийти. Вони ж прикривають один одного і мають зв'язок.

 Алекса схопила рушник і  стала швидко витиратися. Зробив на голові тюрбан, накинула халат і побігла до вітальні, шукати блокнот і ручку. Треба все записати.

 – Так давай по порядку, що за готель? Коли він дзвонив і на коли він замовив номер?

  – «Захід». Я там бував, захолустне місце. Воно далі по трасі від тої заправки. Наскільки я знаю там не бронюють номери навмисно. Там зупиняються загалом ті, хто не хоче їхати по темряви, в ночі. Звонив з ранку і забронював на завтрашній вечер, на восьму. Мені далі за ним слідкувати?

 Тіллі навіть посміхнувся. Вона зараз так серйозно записувала, як журналіст на інтерв'ю, боячись пропустити хоч слово.

– Так, треба ще роздобути докази. Може побачиш куди він ховає документи, чи ще щось.

 – На другий поверх я заходити не можу. Можу знаходитися тільки в заправочній зоні і біля каси. Там я вже бував. Пощастило, що в нього стаціонарний телефон і я зміг це підслухати.

– Це пагано. Але якщо ми наведемо підозру, що він спільник вбивці, то можна отримати ордер на обшук його оселі. А поки ми з Деном поїдемо в той отель і може дізнаємося більше. Дякую за допомогу, Тіллі.

 – І ще дещо, – Алекса побачила незвичне хвилювання на обличчі завжди не униваючого привида, – все ж сходи до тієї жінки. Вона живе на Дрейкет-стрит дванадцять. Це невеличкий офіс, де вона приймає клієнтів. І бережи своє сяйво, ти наша єдина надія, Алексо.

 І зник, так і не пояснивши свої останні слова. Та що за сяйво таке вони бачать? Вона би проігнорувала, але це другий привид який каже про це. Алекса потерла лоба, зовсім не розуміючи, що відбувається. Так, треба дзвонити Дену. Вона трохи почекала, поки він візьме трубку.

– Привіт, Тіллі почув дещо цікаве. Давай зустрінемося завтра біля готелю «Захід» о сьомій. Він далі по трасі, що ми обговорювали. 

– Так, у мене теж є цікава інформація. Знайшли другу дівчину, але все не збігається. Твої слова не підтвердилися і я поки не розумію, що це може значити. Все не так просто, як здається 

 – Кого знайшли? – Алекса стисла телефон, стримуючи тримтіння в руках. Господи, вони запізнилися. 

– Лідію Лей. Подробиці роскажу завтра. При зустрічі обміняємося інформацією. Сама розумієш, не телефона розмова. Мей зараз з тобою?

 – Ні, вона знову зникла. А чому ти питаєш?