Частина 1.

 Стукіт ножа по досці заспокоював нерви, даруючи примарне відчуття спокою. Чому примарне? Тому що з середини столу виростала полупрозора фігура дівчини з перерізаними горлом, яка вичикуючи дивилася на неї темними зиницями. 

 – Ти і далі будеш робити вигляд що не бачиш мене? – Спитала примара і Алекса відчула легкий вітерець зі сторони зачиненого вікна.

– А ти і при житті була така нагла і лізла до чужої оселі? – зло буркнула господиня оселі і зішкребла зелень у салат. Більше сили ігнорувати гостю не було, на неї давила мертва атмосфера і ця примара точно знала що її бачать і чують.  – Що тобі треба? Щось передати рідним, знайти твоє тіло і поховати? Давай швидше, у мене своїх справ багато. Ще на роботу треба реквізити підготувати. 

 – Точніше розсилати резюме щоб знайти нову роботу? – розсміявся привид і краєм глазу Алекса побачила, що він підлітає до неї, але вона так і не підняла голови. Енергетика смерті вже колола пальці. 

 – Відійди від мене, я погано переношу вашу братію. І роботу я втратила через привида, що бедокурив у пральні. Я виконала його прохання і мене звільнили, дуже благородно, – у серці ще кололо образою. Чому саме їй випало це прокляття. Тільки вона видасть себе і мертві чепляються до неї, все йде шкереберть. І поки вона не зробить що вони хочуть не буде їй покою. Вони переслідують її, притягуючи біди. А ще гірше могли постраждати люди що поруч з нею від якогось нещасного випадку. 

 – Ти єдина що чує нас. Допоможи, врятуй їх. Він їх скалічить і вб'є, – її голос був наповнений болем і відчаєм, так що Алексу прямо прошило наскрізь холодом.

 – Хто вб'є? Той хто вбив тебе? 

 – Так, він монстр, він не зупиниться. Ще три невінні душі у нього в підвалі. Він їх мучить в своє задоволення, А потім вб'є. Врятуй їх.

– Так, стоп-стоп, ти вимагаєш від мене щоб я залізла до підвалу маньяка і звільнила його жертв? Е ні, дорогенька, я на таке не підписуюсь. Зостав мене в спокої.– Від такого предположення у неї аж пропав апетит. Дуже небезпечна авантюра. Вона не самовбивця лізти в пащу монстру. Та що вона могла зробити? Тільки поповнити колекцію несчастних жертв цього психа. Алексі і раніше випадало допомогати жертвам насилля, но таких прохань ще не було. Ніколи мертві не просили за когось. 

 – Та ти не дослухала, - зло буркнула мертва і доторкнулася до її руки. Да Алекси наче холодна, скільзка риба доторкнулася. Неприємно і бридко.

– Я і не хочу слухати.  Ти дивний привид. Зазвичай мертвим плювати на живих. Єдине що я можу зробити, це довести твою справу до кінця, знайти твоє тіло, або щось передати твоїм родичам як подруга. Все що допоможе тобі перейти до іншого світу.

– Так я і хочу щоб ти допомогла моєму брату, він слідчий і шукає мене. Але в нього дуже мало зачипок. Передай йому дуже важливу інформацію, допоможи знайти покидька. У них дуже мало часу.

– Чому ти так хочеш їм допомогти? Я думала всі привиди хочуть спокою, а тут вони мучаться. Тобі краще про себе подумати. Грати в сищіка я не буду і шукати пригод також. Хай поліція займається твоїм вбивцею.

 – Я дала клятву. Я пообіцяла що зроблю все щоб їх врятували. 

– От же...– в серцях кинула Алекса і без сил сіла на стілець. Клятва перед смертю, як і прокляття має дуже велику силу. І поки привид не виконає свою обіцянку він не зможе бути вільним. Прокляття. – Навіщо давати обіцянку яку не можеш виконати? Ти ж розуміла що в тому же становищі що і вони? Що ти могла зробити? А тепер коли вони помруть ти не звільнишся. Без права переродження, в вічних муках болю. Не заздрю я тобі.

 Тепер в кухні стало холодно. А потім мистична сила стала скидати все що було на столі. І крик такий нестерпний і жалючий прорізав слух. Алекса заткнула вуха і міцно звжмурила очі. Дзвін посуду та розбитого скла, заскрежитала деревина і захлопали дверцята. Коли все стихло і дівчина відкрила очі, навколо наче тайфун пройшовся. Все що було на столі було розкидано, а дверцята шафи накренилися і вісили на одній петлі.

 – Схиблена, – зло прошипіла дівчина, стиснувши тримтячи пальці. Звичайний привид не здатний на таке. Да і відчувалася ця незнайомка якось інакше. Від неї була дуже важка енергетика, відчувався холод і неприємне липке відчуття смерті. Наче злий дух, але вона не була схожа на темну сутність, що іноді траплялися Алекса. Ті більше не мали людську подобу і були схожі на густий чорний туман.

 Може якщо вона не виконає свою обіцянку ця примара і стане злою сутностю. Е ні, Алексі таке "щастя" не було потрібне, щоб до скону за нею тинявся злий дух і зводив її. Вибору нема. Щоб її спекатися, потрібно виконати небезпечне прохання примари. Зосталося діло за малим, зустрітися з братом цієї вторженки, при цьому не потрапити у тюрьму як підозрювана у вбивстві. А ще гірше не повернутися до божевільні, де вона провела три пекельні роки. Саме через цю чортову примітку вона не змогла знайти хорошу роботу. Хто візьме на гарну посаду божевільну, до того ж вона не закінчила середню освіту. Не поступила в коледж. А все через цих бридких привидів, які завжди лізуть у її життя. Не питаючи дозволу і не цікавлячись її планами.

 Але дівчина розуміла, що не тільки привиди вині в її бідах. За своє життя Алекса засвоїла що живі набагато гірші і небезпечніші за мертвих. Да вона уже звикла до потойбічного та того що вона не така як інші. Як би вона не сторонилася від мертвих і як би не намагалася вистроїти звичайне життя, все одно щось видбувалося. Алекса вже звикла що за нею завжди хтось стежив, ходив і щось вимагав, що відбувалася якась чортівня, яка руйнувала всі плани. 

 Заспокоївши себе таким чином вона встала і почала прибирати безлад. Посуд був перебитий в щент, а сніданок зіпсований. Прекрасно. Можна хоч один день спокою, без цих потойбічних сюрпризів? 

– Як би з вас можно було стягнути компенсацію, – зло буркотіла дівчина і на душі ставало легше. Що ж, все одно вона зараз вільна від роботи. Чому б не пограти в детектива, щоб спекатися причепи. Але треба бути дуже обачною, щоб не потрапити в смертельну пастку. Поповнювати ряди своїх мертвих клієнтів вона не збиралася.