Частина 18

З моменту отримання і відкривання червоного конверта, минуло вже 2 дні, і настрій у всіх був нарешті спокійним. Сформувалася нова пара, в особі Ліама і Нініан, які тепер весь свій вільний час те й робили що проводили разом, хоча й далі продовжували жартувати або лаятися в несерйозно як і було до того як зійтися, а Лілі повернулася до школи вперше після інциденту з побиттям. Вінтер саме виписався з лікарні того ж дня і випадково по дорозі перетнувся з дівчиною і злякавшись її швидко втік підтиснувши хвоста. Переляк був через те, що він боявся, раптом хлопчик ворон десь неподалік і подумає не те.
Компанія Локвуда була на нервах, і ніхто не знав чого і від кого чекати. Смерть Аделлай вразила всю школу. А Вінтер мовчав і навіть натякати про той страшний день не міг. Хлопець зачинився у собі, а потім, як виявилось, забрав документи зі школи. А сам лідер, тобто Ліам перестав майже проводити з ними час, розмовляв рідко тільки з Томом, а Демієн природно топив за Ліама й ігнорував зграю. Про причастя самого Демієна до смерті дівчини з сім'ї багатіїв ніхто не знав, хоча хлопець особливо та й не приховував якось того, що зловмисник насправді він. Демієн не показував скорботи чи образи на щось, чи когось. Саме навпаки. Почав частіше посміхатися, що шокувало багатьох. Все-таки вони були парою. Хоч і токсичною.
І була одна невелика новина з боку Алекса. Він нарешті таки розібрав свої основні проблеми, і скоро повернеться додому. Коли саме це станеться, інформації не дав, але обіцяв швидке повернутись. Хелен була дуже рада. Братика вона не бачила хоч і всього лише 4 дні, але їй і це було вже як тортури через маленький вік. Сама ж мала повністю одужала з хвороби якої одного разу вдалося захворіти, і тепер навіть наслідків не залишилося. І це не могло не тішити.
Алекс коротко згадав про те, що декого приведе, і що знайшовся ще один щур серед його людей про якого він навіть не думав сумніватися і це дуже сильно його зачепило за живе. Потім він привітав Ліама і тепер його дівчину Нініан, хоч і почав стверджувати що дівчина не особливо його типаж. Лілі ж почала жартувати, що це просто ревнощі з боку друга, і насправді саме Алекс той, хто хотів добитися до шатенки.

- Якщо є питання, то валяй. Не має у мене дяку тут у гляділки грати. – прокоментував усе Ліам, не соромлячись зайвих очей.
- Що правда? А я думав це ти тут той, хто знає що сказати - відповів Кевін, так само продовжуючи дивитись у вічі Ліама. У той момент вони обидва справді привернули до себе увагу половини їдальні.
- Та невже? Здивував. Тобі, сказати мені явно нічого. – відповів на пофігізмі хлопець.
- Про Вінтера нічого не хочеш розповісти? Я думаю, ти якраз таки можеш розказати багато чого цікавого. Що ти, що твій дружок Демієн. Ви обидва змінилися та всіх замінили. Якого біса чувак!?
- А що я маю про нього говорити? Психанув хлопець після смерті своєї баби. Бідолаха. Як мені його шкода... плак плак. – саркастично знов заговорив Локвуд.
- Він пішов зі школи. А ти й бровою не рушив, щоб його зупинити. А зараз ще знущаєшся за його спиною. Ти просто нікчемний…
- А якого вибачте біса я повинен був до нього лізти? Він дорослий малюк. Сам зі своїми психічними проблемами розбереться. Захотів, пішов. Побажав, повернеться. Не мені за нього долю вирішувати його. Не мамка та не татко я йому.
- Він за тобою слідував... Довіряв тобі... Нас тримав, щоб проти не пішли ніколи... А ти... – Хлопець агресивно стиснув кулаки.
– Повторюся ще раз… Я йому не батько. Сам вирішує, що робити. Не лізу туди, де мені не місце. І вам не раджу. Тільки ситуацію погіршить.
- Ми тобі вірили! А ти так просто готовий всіх кинути та ось так залишити переводячи фокус на інших, коли потрібна підтримка? - Кевін підстрибнув зі свого стільця і ​​стиснувши кулаки ще сильніше почав підвищувати голос.
– Я вас не просив. Я ЙОГО не просив - Відповідав і далі Ліам спокійно та врівноважено. Коли Кевін підвівся на ноги, Локвуд просто підняв голову, щоб і далі дивитися в очі тому з ким розмовляв.
- Зрадник. - прогарчав рудий.
- Сорян. Але не мого розуму це діло дітей няньчити. - Після цього Ліам відвернувся від співрозмовника, та повернувся обличчям назад до свого столу і продовжив допивати свій напій ніби нічого і не сталося.
- Справді? А я то бачив днями... Що ти якраз із дитиною на руках ходив. Маленька, невинна дитинка…— раптом заговорив Том. Хоча він якраз конфлікт пробуджувати не хотів.
- Про що ти... Ааа... Ти про це... Ну так. Попросили мене з сестрою друга посидіти. І що? - відповів хлопець, після того, як перестав допивати своє.
- Сестра друга? Цікаво мені, хто цей друг такий? І чи не дівчина це раптом якак від тебе ж могла залетіти? - знову спробував підштовхнути до конфлікту Кевін.
- На що натякаєш рудий конопатий? - Нахилив голову назад Ліам, бачачи світ верх дном, і похитуючись на стільці. – Та й… Ти ріл такий тупий? Тій малій вже майже 7. А мені от-от 18 лише буде. Ти реально хочеш мені сказати, що я вже у свої 11 комусь дитину зробив?
- Може ти там на боці комусь настругав? Мені то звідки знати. Ти завжди був дивакуватим.
- Ага. Твоїй мамці.
- Ліам... - раптом втрутилась навіть сестра близнюка.
- Так Так! Слухай свою сестру ботанку! Може, розуму хоч вона тебе навчить! - репетував Кевін, на що всі в їдальні почали сміятися.
- Слідкуй за словами. Я довго терпіти тебе і твої витівки не стану.
- Всі знають, що боятися тебе особливо те й немає сенсу. Ти герой на словах, але не на ділі.
- Від того, що я тебе ще не відправив до прабатьків, не означає, що я не можу зробити цього зараз. Тому раджу закрити рота поки не пізно. - На цьому, Ліам вирівнявся на стільці, потім став на ноги та попрямував до виходу. Лілі одразу схопилася і побігла за братом. Але Кевін схопив її за руку. Ліліан покликала брата, а той своєю чергою, коли побачив руку хлопця на передпліччі сестри, розлютився.
- Руку... Прибери.
- А якщо ні?
- Помреш.
- Погрожуєш?
- Попереджаю.