Частина 15

Наступні кілька днів усі були наче на голках. Нініан трясло щоразу, коли вона бачила Алекса і після так званого її жарту це було зрозуміло. Демієн багато мовчав, а Ліам постійно був поруч із сестрою, яка його муштрувала з усіх предметів школи, по яких у нього був провал та перескладання. Хлопець іноді так і хотів утекти. Алекс нічим не допомагав, ходив сам похмурий і ніякий, та й зовсім почав частенько так пропадати цілодобово. Начебто було все цілком нормально, але все ж таки кожен в чомусь змінився.

Але щоб спробувати розрядити обстановку, а Лілі, щоб нарешті потрапила на свіже повітря, Нініан все ж таки вважала за краще влаштувати запланований нею пікнік. Спочатку був план провести його просто у дворі та не змушувати зайвий раз нікого нікуди ходити, але після оголошення ідеї дівчина ходила лісом і знайшла галявину, яка їй дуже припала до душі.

Дівчина після цього надихнулася ще більше та взялася за більш детальне планування. Вона назвала пікнік "перед вечіркою" до дня народження та вже всіх позапрошувала, хоча чесно кажучи Ліліан не дуже розуміла його сенсу. Хлопці мовчали, бо розуміли що їх і так ніхто не питає, Робін не сперечалася і дозволяла дітям робити що хочуть поки то не являє собою небезпеку для їхніх життів, а іноді ще й допомагала порадою як старша та відволікала їх від можливих панічних атак.

Настав день того самого довгоочікуваного пікніка про який темноволоса дівчина говорила, але не розповідала повного концепту дуже швидко. Вже з самого ранку вона пішла до кімнати Ліліан з якимось пакетом і зачинила двері на ключ. Юна Локвуд навіть ще спала коли подруга заявилася. Спочатку Ніна погнала Лілі приймати душ, потім почала їй ще й волосся спершу випрямляти, потім завивати на плойці, а після ще й з верхньої частини волосся зробила хвостик. Одяг вибирала Нініан в будинку близнюків в гардеробі самої ж Лілі дуже довго і болісно. Ліліан спочатку здивувалася, як та взагалі до них у будинок потрапила, але після згадки імені брата стало все ясно і зрозуміло. Той сам її впустив, та показав що де лежить. Зрештою їй вибрали білий у смужку светр який був не дуже теплим, але й в той час міг зігріти у прохолодну пору, а на нього джинсовий комбінезон із кедами білого кольору та максимальної зручності. Хоча за словами Нініан, вона хотіла подрузі принести щось на кшталт штанів чи шортиків, але Ліам наполіг на комбінезоні та не приймав відмовок потім просто засунув той у пакет та вирвавши із рук просто пішов геть.  

Ліліан просто смиренно все одягла і мовчки дивилася як Нініан теж починає змінюватися. Вона розпустила волосся яке зазвичай завжди зв'язувала, адже воно було пухнастим, потім з одного боку заплела косу, вплітаючи в неї якусь жовту прикрасу. Потім одягла рожевий топ, який був навіть занадто відкритим і такого ж кольору шорти, які були більше схожі на спідню білизну. У Лілі від цього очі ледь на стелю не полізли.  

- Слухай... Ти звичайно дуже красива але... Це не занадто відверто буде? Все-таки там і хлопці прийдуть і…

- Ти це про що? – Здивовано вирішила перепитати брюнетка. 

- Ну... Про це. – навела пальцем синьоока на образ подруги. 

- Ти що... Подумала я так іти збираюся чи як? Так ні ж! У мене ще ось яке плаття є! - Нініан потяглася знову за пакетом який Лілі навіть не помітила одразу, потім звідти витягла щось довге та біле. Розрівнявши його в руках стало зрозуміло, що це в'язане плаття, та ще й ручного виробництва.

– Ого! Воно неймовірне! Де ти його взяла?

- Ніде. Сама зробила! Класно вийшло? Я довго сиділа над ним.

- Воно однозначно було того варте. Дуже красиво. Якось можеш і мені щось зробити. Будемо обидві красунями. – Локвуд під мигнула подрузі. 

- Я це запам'ятаю! 

Нініан підморгнула у відповідь з посмішкою по самі вуха, потім взула боти та попрямувала до ліжка допомагаючи Ліліан піднятися на ноги. Блондинка заявила, що хоч і повільно, але сама хоче спуститися на перший поверх. Брюнетка не почала сперечатися і просто кивнула. Дівчата так і почали спускатися кожна поодинці. Але однаково повільно.

Усі, хто були на першому поверсі з подивом дивилися на перетворених дівчат. На Нініан природно через образ, а на Ліліан через самостійну ходьбу на своїх двох. Алекс та його вираз обличчя мінявся кожні п'ять секунд. То з подиву очі блищали, то від злості.

- Виглядайте, ніби на бал зібралися, а не в ліс до комарів. - Вирішив як завжди шуткувати Ліам, але потім оглянувши обох дівчат ще раз додав — Але виглядає красиво. Оригінально так.

- Без мінімальних негативних коментарів це був би навіть не ти Локвуд — Закотила очі брюнетка, але на обличчі красувалася якась переможна посмішка. Вона ніби добилася результату якого і хотіла.

– Речі вже винесли до виходу. Ми на вас чекали тільки.

- Вибачаємось за затримку. – Тихо промовила Ліліан, вже перетинаючи останню перешкоду в формі сходинки. 

- Краса вимагає жертв. – Заявила гордо Ніна. 

- Значить Лілі краса, а ти виходить жертва як я розумію?

- Ліам... Закрий рота будь дорий. Не псуй собою повітря та мого настрою. А то хто знає… Може я відьма та щось тобі підмішаю. 

- Так точно пані начальниця та головний організатор.

- Уфф!  

Всі покинули будинок, потім кожен узяв по одній сумці або рюкзаку, в якому були продукти, пледи та все необхідне, потім Нініан попрямувала у перед почавши показувати дорогу. Але перед тим як висунутися, Нініан зробила фотографію про Ліліан через те, що та виглядала дуже мило, та нехай ще й обличчя таке зробить. Лілі ж сховала руки до кишень, та губами зробила так ніби насвистує та дивиться у бік. Нініан була задоволена. 

Весь час вона щось наспівувала і перебувала в піднесеному настрої. Під час дороги компанія не дуже багато говорила між собою. 

Вони проходили поряд із лісом, але особливо не входили до нього, потім треба було пройти через струмок і трохи піднятися на гору. За нею то й була та сама галявина з деревами, квітами та вже прикрасами у формі кольорових стрічок та бісерних виробів.