Розділ 14.

Влад.

Що сталося? Чому все так? Можливо я щось не те сказав? Та ніби ні..

Приходжу до її класу після своїх уроків, на силу дочекався, а її немає. Технічний персонал, каже, що вона давно вже пішла додому. Що!?

Вона думає, що мене це зупинить? Ну ну.

Я так просто не здамся.

Дійшовши до її під'їзду, навіть не так , добігши. Я ще ніколи не був такий злий. 

Під'їзд був відчинений, як все добре складається. Дзвоню в дзвінок, не відповідає. Навіть стукаю в двері. Ми поговоримо сьогодні, от і все.

Відчиняє нарешті двері.

-Влад?

-Чому ти так довго не відчиняла двері?

-Не чула. Ще будуть питання?

-Ти плакала? -мій гнів випарувався, ніби його і не було. 

-Ми з тобою не настільки близькі, щоб я тобі відповідала. 

Сам того не розуміючи, тягну до неї свою руку, щоб витерти її сльози.

-Що ти робиш?

-Нам потрібно поговорити.

-Ні.

Проштовхуюся поруч з нею і все таки заходжу в її квартиру.

-Що ти робиш? Як ти смієш?

-Нам потрібно поговорити. 

-Розповідай і йди.

Сівши на диван. Вирішив одразу розпочати.

-Що це було сьогодні в школі?

-Ти про що?

-Чому ти себе так вела? 

-Це ж як?

-Ніби ми з тобою чужі.

-А ми хіба рідні?

-Ти зрозуміла про що я.

-Що ти хочеш?

-Аня, я знаю що ти відчуваєш, до мене те, саме, що і я до тебе. То чому зараз? Ти себе так ведеш. 

-А то ти знаєш? Послухай зараз мене уважно. Я в житті пройшла все. І цього разу не дам себе нікому образити. Якщо тобі подобається обманювати дівчат і себе зустрічаючись з двома. То прошу. Але це точно не для мене.

-Ти це зараз про що?

-Ой не починай.

-Я запитав, про що це ти говориш.

-Добре, нехай буде по твоєму. Я про Алісу Василівну.

-Ну?

-Ти даруєш подарунок мені, а ніч проводиш із нею .

-Що?Звідки ти це взяла?

-Ой не треба. Вона сьогодні розповідала, як ти її проводив додому, та що ви із нею робили. Не буду розповідати в деталях.

-Ти при своєму розумі?

-Не потрібно мене ображати. Я тебе не затримую. Ми поговорили. До побачення.

-Я не був з нею. Чому ти мені не віриш? Я вчора пішов від тебе раніше, щоб підготуватися до уроків, для того, щоб бути хорошим учителем, таким як ти , щоб ти побачила, що я гідний тебе. Я навіть встиг тобі подарунок купити.

-Я не можу...

-Що ти не можеш?

-Я більше не хочу...

-Що не хочеш?

-Не треба мене використовувати. 

-Я не ...

-Іди, будь ласка,

-Ні.

-Я нікуди, не піду. Я залишуся в тебе. А то знову придумаєш, щось про мене. Краще перестрахуюся. 

-Я викличу наряд міліції.

-Аня, ти цього не зробиш, бо я тобі подобаюся, так само як і ти мені.

-Ти не сповна розуму?

-Якби цього не було, то ти б мене не приревнувала.

-Я тебе не ревную. Зовсім з глузду з'їхав? Давай, виходь з моєї квартири.

Вона серйозно налаштована, але і я не здамся. Хтось там, щось сказав, і вона повірила. Ну ні.

Вона кудись телефонує.

-Ало, доброго дня, це міліція?

Ах, он воно як..Ну це ми ще побачимо.