Влад.
Після такої пригоди, я думав, що зможу одразу заснути, але сталося не так. Всю ніч мене мучили думки, про кого вона говорила у сні. Хто так міцно засів у її душі. Хоча це не моя справа, але це мене тривожить.
Так і хочеться її обійняти і заспокоїти.
Незнаю, що це за думки. Але тільки про неї і думаю. Всі думки про неї. А я їй здається не потрібен. Хоча.... В житті усе можливе....Примарна мрія.
-Доброго ранку. - почулося за спиною, коли я почав готувати каву.
-Доброго ранку. Вибач, що не питаючи почав господарювати на кухні. Але ти ще спала. До речі, як ти ?
-Вже краще. Дякую, тобі. Якби не ти...Незнаю, щоб я робила. - сказала Аня дивлячись на свої руки.
-Все добре. Ти б вчинила, так само.
-Незнаю.
-Зате, я знаю. Давай снідати. І на роботу...
-Добре.