Влад.
Новий колектив. Нова професія. Школа. Хто б мені місяць тому сказав, що я буду працювати в школі, то я б тільки розсміявся йому в обличчя.
Але доля не вибирає , а робить так як сама знає.
Ну в принципі робота, як робота, і все ніби йде добре. Поки на мене не налітає, якесь налякане дівча. І все б нічого, але мене після цього ніби струмом вдарило. Але вона не повнолітня. Тому краще забути про це.
Анна.
Ще трохи і можна йти додому. Календарне планування завершила, збори провела, ще зошити підпишу і додому. Сил немає більше працювати. А мені ще потрібно завтра йти на уроки, та і взагалі увесь тиждень.
Я як завжди обкладаю себе роботою, щоб не думати про те, що мене сьогодні турбує найбільше. А саме, як хочеться не бути такою самотньою.
Хочеться прийти додому з сином із садочка, а позаду нас ще й обіймає мій коханий чоловік. Але це тільки мрії.
Ох, ще й з школи, всі пішли тільки я тут. Чи ні?;