Ми зустрілися в шкільному коридорі, після закінчення свята. Спочатку я його, не побачила. Просто не звернула увагу. Була зайнята хвилюваннями перед зустріччю із батьками учнів. З учнями встигла подружитися, а от батьки... Це завжди болюча для мене тема. Не хочеться до них підлизуватися, але й не хочеться бути строгою вчителькою, яка береться перевиховувати, ще й їх.
Тому коли поспішаючи до класу, ми налетіли один на одного, я не звернула на нього увагу, а тільки вибачилася і пішла далі.
Я ж не думала, що після цього випадку, у нього складеться така думка про мене(
Батьківські збори пролетіли. Я як завжди хвилювалася, часто підглядала в блокнот із замітками. А все через нього. Він змусив моє серце, згадати про тебе, що у житті, окрім роботи буває, ще щось. Таке незвідане і приємне.
Привіт, всім!
Буду рада, якщо моя книга не залишить Вас байдужими. Це моя перша книга. Вперше пробую себе в ролі письменника. Підтримайте, мене, будь ласка, своїми коментарями та зірочками, а також додавайте книгу до себе в бібліотеку. Постраюся часто оновлювати її.
Ваша, Антоніна Щітко. (#сонячна_Тоня)