Моя історія не нова, і стара як увесь наш світ. Життя змінюється, змінюються люди. Тільки жіноча доля не змінна....
1 вересня. Звичайний день, для кожного. Тільки не для мене, адже я - вчитель. Все життя, скільки себе пам'ятаю, хотіла бути вчителем.
Чому? Бо ніким іншим себе не бачу. Живу тільки роботою, чужими дітьми.
Хтось скаже, так не буває, хтось скаже, живи для себе. А я ж кажу, мені так добре.
Я дуже часто вірю в людей, хоча вони і не заслуговують на це. Я довіряюся іншим більше це необхідно. Для чого? Незнаю... Можливо, виховання. А можливо, це така у мене доля.