— 16.

Жінка була вродлива настільки, що Рувіна мимоволі забула про все, що збиралася сказати Адріанові. Каштанове волосся вільно спадало на плечі, обрамляючи обличчя з витонченими рисами. На правому кутику над губою виднілася маленька родимка, яка лише підкреслювала її вроду. Жінка тримала в пальцях келих і мала такий вигляд, ніби весь цей розкішний заклад існував виключно для її задоволення.

Та не врода вразила Рувіну. На незнайомці була червона сукня. Червона сукня із закритою горловиною, мереживом на декольте й рукавах та вільною атласною спідницею до самої підлоги. Рувіна повільно опустила погляд на власне вбрання, а тоді знову подивилася на жінку.

Однакові. Не просто схожі за кольором чи фасоном. Однакові.

“Лорде Кассорі, у мене до вас одне велике запитання: якого сорта?!”

— Перепрошую, пані, — озвалася дівчина, яка привела її до столика. — Чи бажаєте, щоб я принесла вам меню?

— Так, будь ласка.

Дівчина вклонилася й пішла. Жінка за столиком тим часом поставила келих і уважно роздивилася Рувіну. Її погляд затримався на червоній сукні, а тоді опустився до персня Кассорі на її руці. На обличчі незнайомки промайнуло здивування, змішане з нерозумінням.

Вона мовчала, і Рувіні цього вистачило, щоб зрозуміти: якщо вціліє бодай половина її волосся, Кассорі муситиме доплатити їй щонайменше п'ятсот вейрів ще.

Ларкс сіла навпроти жінки.

— Ви хто?

“Якщо нападати, то тільки першою!”

— Вона наречена короля. Твоя майбутня королева! Де ваші манери? — Адріан ледь не скреготів зубами. — Вона не та, з ким можна так розмовляти! Ви взагалі розумієте, у якому місці перебуваєте?! — Він говорив схвильовано, але Рувіна майже повністю його ігнорувала.

Принаймні їй дуже хотілося це робити. Реакція Кассорі говорила значно більше, ніж сукня-подарунок, яка зараз була на ній, а не на майбутній королеві. Щоправда, у нареченої короля вже була така сама.

— Ліналі Шаал, — жінка простягнула руку для знайомства.

— Рувіна Ларкс, — відповіла вона й потиснула простягнуту руку, ненароком укотре демонструючи перстень. — Не сприйміть за грубість, але що ви робите за столиком мого нареченого?

Очі майбутньої королеви округлилися. Здавалося, саме ці слова нарешті вибили її з рівноваги.

— Нареченого?! Ви зовсім втратили глузд? Що ви верзете? — Адріан прикрив очі долонею. — Йдіть звідси! Негайно! Я тут нічого не зможу згадати, якщо ви в такому дусі продовжите!

Він явно не хотів, щоб ця розмова заходила далі. Рувіна подумки всміхнулася. О, тепер їй було цікаво. Дуже цікаво.

— Не могла зв'язатися з Адріаном, — із ледь помітною усмішкою пояснила Ліналі. Як для майбутньої королеви, вона була дуже ввічлива. — Тому прийшла туди, де він зазвичай вечеряє. Перепрошую, я аж ніяк не очікувала зустрітися з його нареченою.

Рувіна всміхнулася у відповідь. Щоправда, усмішка вийшла дещо натягнутою.

— Що ж, тоді залишу вас. Упевнена, ви дочекаєтеся його, і повечеряєте,  — вона на мить затримала погляд на персні Кассорі, — І передайте йому, найближчий тиждень я не матиму настрою його бачити. 

Не чекаючи відповіді, Ларкс підвелася й рушила до виходу.

— Не матимете настрою? Серьезно?! — фиркнув але з полегшенням видихнув Адріан, крокуючи поруч. — Я вже думав, ви вирішили оголосити себе моєю нареченою на весь заклад.

— А що? Не сподобалося? — Рувіна навіть не повернула голови.

— Ви хоч розумієш, кому щойно це сказала?

— Тепер розумію. Ліналі Шаал. Наречена короля. Майбутня королева. Чи не забула я чогось важливого?

— Тоді, можливо, поясните, чому поводилася так, ніби вона зайняла ваше місце?

 Вона вийшла надвір, залишивши розкішний заклад позаду. Після золота, оксамиту й надто ввічливих усмішок прохолодне повітря здалося їй чи не найкращим, що трапилося за вечір.

— А ви, можливо, знайдете пояснення, чому я дізналася про існування майбутньої королеви у вашому житті лише тоді, коли побачила її у сукні, яку ви замовили для неї, а потім вдягли її на мене. Розумієте, мені довелося представитися вашою нареченою, оскільки іншого пояснення, чому у мене на руці ваша сімейна реліквія, а одяг дивним чином співпадає з її.  — Адріан замовк, він точно не мав пояснення. А от Рувіна кипіла від емоцій. 

Рувіна підняла руку, зупиняючи першу вільну карету.

— До таверни, — сказала вона візникові, назвавши потрібну адресу, і вмостилася на сидінні.

Адріан, звісно ж, влаштувався навпроти, відкинувся на спинку сидіння, зціпивши щелепи. Рувіна ж опустила погляд на червону сукню й роздратовано розправила складку на спідниці.

 — І на майбутнє, мене не стосується ваше особисте життя ні з ким ви спите, ні кого цілуєте, обіймаєте, чи чим снідаєте. Нічого абсолютно. Та коли ви вже хочете моєї допомоги, прошу, такі дрібниці як сукня така ж як у нареченої короля від вашого особистого кравця, вкрай важлива деталь.  Я хочу спокійно жити, а не переховуватися від королеви, за ревнощі.