— 3.

Рувіна кинула погляд на його руки, схрещені на грудях, а потім – на двері за його спиною. Відстань була смішною. Зробити два кроки вперед – і вона вийде. І якби це був звичайний невідомий привид вона б давно вже пройшла повз нього, не роздумуючи. Справа вся була в тому, що Кассорі вона знала особисто, і це особисте знайомство не дозволяло їй вчинити так як завжди. 

— Ви справді не збираєтеся відійти? — вона сутужно видихнула, глянувши на годинник, безглузда розмова затягнулась, а мряка на вулиці тільки посилилась. 

— Ні.

— Я ж вас чемно прошу.

— Особливо якщо ви чемно попросите. 

Рувіна стиснула губи. Звісно. Саме такого від нього й варто було очікувати.

Вона торкнулася пальцями амулета, що висів на шиї. Срібна підвіска із синім топазом, ще один захисний артефакт. Саме підвіска захищала її від небажаного впливу мертвих, хоча й не давав стовідсоткової гарантії. Але іншого вибору не було, особливо зараз. Рувіна не збиралася залишатися з цим нестерпним чоловіком до ранку.

— Гаразд, — пробурмотіла вона. — Самі напросилися.

— На що саме?

— Зараз побачите.

Вона рушила прямо на нього. Адріан навіть бровою не повів і це її буквально драконило ще сильніше. А дракони між іншим давно вимерли. Аша почала грайливо махати хвостом в очікуванні наступного видовища.

Рувіна зробила останній крок, і між ними залишилося кілька сантиметрів. Вона вже приготувалася до звичного відчуття холоду, до того неприємного тиску і липкості, який завжди виникав, коли вона наближалася до сильного привида. 

В цьому випадку нічого не сталося. Ні холоду, ні липкості. Нічого. Колотіння серця через таку близькість вона не рахувала, оскільки Адріан сам по собі чоловік ого-ого, а так стояти близько, навіть коли він привид, саме по собі ніяково. 

Ларкс затамувала подих і пройшла крізь нього. Майже пройшла.

Щойно обличчя торкнулося його грудей – світ перед очима перевернувся. Буквально. Їй знадобилося кілька секунд, щоб прийти до тями, отримати сердечну аритмію, помітити кілька іскристих ниток магії в повітрі й зрозуміти: крізь нього вона не пройшла. Натомість вона влетіла в його тіло, відчуваючи його зовсім реальним. Особливо нестерпно було усвідомлювати рельєфність його тіла. І взагалі те, що він зараз був зовсім не привидом. А її руки зовсім не на тому місці, які варто класти на чоловіка, тим паче незнайомого,і  тим паче живого. 

Піднімати очі було не те що соромно – нестерпно. По руки мови взагалі не йшло. Тіло Адріана було не примарним. Живим. І відчувала вона це досить яскраво. Особливо руками. Кепська звичка махати руками, коли проходиш крізь привида. Ну що вже поробиш. 

— Довго ще так стоятимете? — спокійно запитав він. — Фізичне тертя ваших рук у дуже непотрібному місці. Воно викличе небажану фізіологічну реакцію.

— Ви що, живий? — Рувіна відскочила, як ошпарена. Серце колотилося, а нитки магії, які все ще кружляли в повітрі, поволі почали танути. Ларкс могла заприсягтися, що сьогодні жодної алкогольної цукерки не їла. І вона точно бачила, як він пройшов крізь двері. — Як таке можливо?

— Не зовсім живий, — виправив її Адріан, витончено обійшов її й усівся у вільне крісло біля прилавка. Мов у себе вдома, він відкинувся на спинку крісла, простягнув ноги й розслаблено склав руки в замок, дивлячись кудись у стелю. — Це цікава історія. Але, визнаю, я не менше за вас здивований, що ви змогли до мене доторкнутися. Ба більше, ваш дотик посилив мою магію, і вашу, напевне, також. Але ваш шок не дозволяє вам зафіксувати зміни у власному тілі.

Він, мов лінивий кіт, продовжував сидіти на кріслі, не відчуваючи жодного дискомфорту, тоді як мозок Рувіни судомно шукав пояснення тому, що відбувалося.

— Все я нормально фіксую, — пирхнула Рувіна, яка й справді не помітила, як її власна магія буквально поповнилася. Це був другий момент, з яким вона не могла розібратися. Спочатку потрібно було визначитися із першим: — Що ви таке? — вона обійшла прилавок і всілася навпроти нього.

— Астральна проекція, — досить спокійно вимовив Адріан. — Моя свідомість самостійно відокремилася від тіла, яке загубилося. Гадаю, так тіло захистило себе від того, що з ним сталося.

— В якому сенсі загубилося?

— От бачите, ви вже витратили на мене пів години, тож я вас зацікавив. — Він опустив підборіддя, й глянув Ларксс прямо в очі, уважно вивчаючи її реакцію. — І ви готові співпрацювати.

— Свята Малір*! — Рувіна закотила очі, але не стала заперечувати, що історія Кассорі, інквізитора Корони, їй таки небайдужа. — Ви збожеволіли! — Визнавати очевидне для неї було вкрай складно.

— Я вас слухаю тільки через те, що ви досить набридлива примар… астральна проекція!

— Допоможіть мені знайти власне тіло, — він піддався вперед, поклавши руки на прилавок й не відводячи погляду від неї, — і я вам щедро віддячу, — Кассорі не став вдаватися в подробиці, а відразу перейшов до головного. 

Адріану Кассорі, інквізитору Корони, справді потрібна була допомога. І, на превеликий чи то жаль, чи то щастя, в усьому королівстві Рувіна була єдиною, хто його бачив… і торкався. 

Примітки: