Примара

Розділ 1 Містечко N. Дивний вечір дійсного статського радника



Дійсний статський радник Іван Станіславович Стріха лежав на ліжку в невеликій кімнаті приватного будинка в містечку N Чернігівської губернії та задумливо дивився у вікно. Вже стемніло, але з вікна ще можна було роздивитись невелику дерев'яну церкву та кладовище поряд з нею. Кімната освітлювалась лише однією свічкою, що горіла на столі, відкидаючи на стіни та стелю дивакуваті моторошні тіні. Парафін повільно стікав по свічці, що повільно танула.
Іван Стріха і не помітив, як заснув. Прокинувся він від дивних звуків-завивань. До того ж з боку церкви та кладовища чувся чийсь протяжний голос, що кликав на допомогу. Іван Стріха схопився з ліжка, перевірив чи на місці зброя та вибіг з кімнати.
Пробираючись з револьвером до кладовища, Іван Стріха подумав, що вийшовши сьогодні з дорожного диліжансу вранці на Гоголівській вулиці ніколи б не подумав, що опиниться сьогодні ввечері на кладовищі, адже містечко N було звичайним невеликим провінційним містом, в якому життя йшло в неспішному ритмі. Місцеві жителі неспішно йшли по вулиці у своїх справах, дорогою їхали диліжанси, брички, екіпажі, запряжені кіньми. Копита тварин вибивали на бруківці розмірений ритм.
В центрі містечка Іван Станіславович побачив одноповерхові та двоповерхові крамниці, міську управу, будинок жіночої гімназії, будинок повітового дворянського зібрання, будинок міського кредитного банку, купецький клуб, церкву з великим хрестом на куполі. Далі йшли будинки мешканців. В центрі вулиці стояла гарна скульптура, що зображувала засновника містечка N. Скульптор постарався на славу, адже засновник був, як живий.
Дійсний статський радник, високий 38-ий високий молодий чоловік з темно-русявим волоссям та розумними сіро-зеленими очима, повернувся з думок до дійсності, що, відверто кажучи, дещо лякала, перехопив зручніше зброю та зайшов на територію церкви. Дивні звуки лише посилились. Прямо перед собою він побачив привид молодого чоловіка, що блукає поміж могил. Всюди було темно, хоч око виколи, лише іноді визирав повний місяць з-за хмар, але на темному фоні білий силует було видно досить чітко. Словом, дрижаки беруть навіть такого як Іван Стріха.
Чоловік підбіг до церкви, щоб сховатись, спробував відчинити двері, та вони виявились зачиненими. Недовго думаючи, Іван Стріха побіг за будівлю і опинився...поміж хрестами. Раптом під ногами він помітив нагорнуту землю біля виритої могили. Мабуть вранці когось ховатимуть.
Земля була волога, тому Іван Станіславович не втримався на краю ями, послизнувся та впав туди, подумки сварячи себе за недалекоглядність. Привид зі знущанням промовив низьким голосом, моторошно сміючись:
- Чи не десант часом думають висадити, ваше превосходительство?
Несподівано на допомогу молодому чоловіку прийшла хазяйка кімнати Серафима Фаласієвна, в якої він зупинився.
Літня жінка вийшла з тіні на світло. Місяць освітив її ледь сгорблений силует з довгим носом, великою бородавкою біля носа та зібране волосся у вузол на пртилиці, що розтріпалось. Випрямивши спину, Серафима Голуб промовила, дивлячись на привида:
- Що, Василю, знову людей лякаєш? Недобре так.
Потім вона тихо промовила якусь дивну фразу, і привид зник. Іван був страшенно здивований появі на кладовищі жінки, але водночас був і радий звільненню від привида. Та раптом перед очима поплили кола, і він втратив свідомість.
Наранок Іван прокинувся в себе в ліжку стомлений та розбитий, сильно боліла голова. Він не пам'ятав як дістався до своєї кімнати. Молодий чоловік був у сум'ятті, він не знав наснились йому ті події чи були насправді. Помітивши бруд під нігтями, дійсний статський радник дійшов висновку, що все відбувалось насправді. Раптом його пронизав спогад як він намагається вилізти з могили.
Моторошна місцина”,- подумав Іван Станіславович та почав збирати свої речі. Час було рушати далі. Він поглянув на себе в дзеркало. Звідти на нього дивився молодий гарний чоловік у формі з еполетами. Залишившись задоволеним від побаченого, він взяв валізку- попереду було важливе завдання...

 

Любі наші читачі, другий розділ про дійсного статського радника Івана Стріху вже в процесі) Чекаєйте!




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше