Перша частина

Анатолій Привітний

ПРИМАРА

Розділ 1

Айтан тікав від імперського патруля на планету МК-10, іша назва Айра, єдине найближче місце придатне для посадки його маленького корабля. Його засікли при старті з сировинного астероїда, де він промишляв здобиччю рідкісного мінералу Майріт. Як не пощастило, просто не пощастило, Айтан сердився на себе і на свою невдачливість. І треба було в цьому районі опинитися патрулю, якраз у момент старту. Яка космічна несправедливість. Скільки разів він тут був, вивчив графік патрулювання імперських шатлів, навчивсь обходити охоронні супутники і тут... Патруль порушив свій графік і з'явивсь на три дні раніше.

Лінкор здійснював обліт місць із розвіданими запасами корисних копалин, на яких видобуток ще не починався з трохи зміненим графіком. У командира за два дні був день народження і він хотів відсвяткувати його на базі разом з колегами. Такі порушення не карались, тільки потрібно було по прильоту на базу оформи відповідним чином звіт, вказавши якусь важливу причину. І тут доля дала подарунок у вигляді рудокопа. Чорні рудокопи нерідко відвідували ці місця для легкої, хоч і небезпечної поживи. Тому у патруля існував непублічний наказ знищувати всі космічні транспортні засоби, помічені на території, що охороняється. Ловити рудокопів не мало ніякого сенсу, як правило вони були бідні, кораблі старі. Відтак адмірал Рокус прийняв рішення просте і кардинальне. Знищувати порушників без галасу та зайвих процедур, економія коштів. Залп плазмових гармат коштував в рази дешевше ніж захоплення. Що військові із великим задоволенням і робили. Постріляти в живу мішень, що тікає, для них була справжня вдача. І невдахи рудокопи, потрапивши під плазмові гармати, перетворювалися на газ. Однак кінцеве рішення та відповідальність покладатись на командирів кораблів.

Айтан не бажав ставати ще однією газовою хмарою і намагався видавити зі слабеньких двигунів свого корабля неможливе. Однак комп'ютер уперто показував стовідсоткову потужність, не додаючи у швидкості ні єдиної одиниці. Усі зусилля змусити корабель прискоритись виявлялись марними.. Просторові сканери чітко показували, смерть насувається. Він уявив собі як капітан лінкора з усмішкою чекає моменту, коли можна буде відкривати вогонь. Каноніри готові до залпу. Плазмові гармати сигналізують сенсорами про повну потужність. Військова машина запущена на знищення порушника. Порушник це він. І життя скінчиться швидко і безглуздо.

Після закінчення операції капітан і його команда підуть у додаткову відпустку, отримають медалі за знищеного контрабандиста, а він стане черговою газовою хмарою.

- Свині ви ще мене спіймайте, – на зжатих кулаках побіліли кістяки. - Айтан підняв потужність двигуна за межі критичної відмітки. Плазма в двигунах перейшла в неконтрольований витік. Це був край. Неконтрольований витік призводив до вибуху. Включивсь лічильник стану двигунів, корабель за тридцять хвилин мав вибухнути. Однак ці хвилини відстрочили залп плазмових гармат. Що дадуть тридцять хвилин відстрочки?

Корабель подвоїв швидкість і відстань між лінкором патруля і втікачем наростала.

Нарешті, на екрані з'явилася планетарна система Сіріус 04. Одна з планет якої Айра умовно являлась придатною до життя. Саме умовно, бо вісім відсотків кисню не давали змоги заснувати колонію. Також невелика кількості водних ресурсів не забезпечувала повноцінне збагачення киснем повітряного простору. З тієї причини вчені імперії зарахували планету в умовно придатну для життя і перевели до стратегічного резерву. Однак Айтан у своїх мандрівках детальніше обстежив планету і знайшов дві долини з озерами закриті горами, де відсоток кисню досягав п'ятнадцяти відсотків, і з'явилась можливість дихати і пересуватися без скафандра. Тут в одній із печер він заснував свою невелику базу де іноді ховався від патрулів та конкурентів. Гориста місцевість з безліччю довжелезних печер виявилася навдивовижу зручною, для облаштування схованки. Тому шукати втікачів в таких умовах складалось непросто і затратно. Єдине місце на порятунок, можливо й тимчасовий була планета Айра.

Сюди ж він тікав. В нього залишалось вже двадцять п'ять хвилин щоб покинути корабель, та на човнику висадитись на поверхні планети. Аварійний посадковий човник ще називали капсула, незмінний атрибут всіх космічних кораблів, являвся останньою надією чоловіка.

Якісь пів хвилини він з сумом прощавсь зі своєю летючою домівкою. Одна космічна випадковість і все, нема домівки, нема грошей, нема майбутнього. Однак життя дорожче, сумувати ніколи. Айтан кулею влетів в обмежений простір капсули, похапцем одягнув скафандр і активував процедуру відділення від корабля. Шанс вижити завжди є. Тільки посадивши маленький човник на планеті, бо корабель він вже втратив, і сховавшись у скельному масиві, з'являлась можливість уникнути смерті.

Такої нагоди не виключав і капітан, однак раптове пришвидшення швидкості втікача дещо спантеличило капітана. Перший залп плазмовими гарматами він дав ще здалеку, скоріше для залякування. Однак другий на враження довелось відкласти. Сканери показали відділення капсули від корабля. На обличчі капітана Тавлова з'явилась посмішка.

Нарешті відстань зменшилась. Пучки плазми вирвалися з гармат і поринули до човника. Трохи змінивши курс Айтан тільки усміхнувся.

- На такій відстані ви мене не дістанете, - гаркнув він, наче його хтось міг почути. Рятівна планета була вже близько. Провівши розрахунки він із задоволенням зазначив, що посадити човен він встигне, – голими руками мене не візьмете, свині.