3

Коли Матвій поділився з єдиним другом Василем своїми химерними зустрічами з примарою, той зморщивши лоба видав:

– Я, звісно, багато чого можу зрозуміти, але в таку дурницю не вірю, ти вже, друже, вибач, але не вірю я у всю цю ахінею і крапка!

– Я два тижні тому теж був упевнений у тому, що містичної сторони медалі не існує. Але тепер я точно знаю, що той привид мені стрічається не просто так!

– І через якогось дурного привида ти збираєшся розійтися з Лізою, з якою вже разом понад три роки?

– Я її не кохав, ти й так про це знаєш! – сухо зауважив Матвій.

– Ну так, а в примару ти закохався з першого погляду, лишилося тепер тільки здогадатися, де вона чатуватиме на тебе наступного разу – іронізуючи промовив Василь – можливо, вона стрінеться тобі на дорозі, або ж у магазині, чи в офісі! О, а ще краще, вона явиться тобі, коли ти разом з Лізою приємно проводитимеш час у ліжку!

– Слухай, друже, я тобі розповів все не для дого, щоб ти мене доймав, а тому, що мені це просто накипіло. Я не знаю як знайти вихід з цієї ситуації. Чи не вперше в житті я в зайшов у глухий кут і не знаю, як можна з нього вибратися.

– А що каже інтуїція? – серйозно запитав Василь.

– Мовчить! Мовчить як риба, наче на зло! – тяжко видихаючи, сказав Матвій.

– Друже, не заздрю я тобі! І навіть не знаю, що тут порадити! – додав Василь, всім своїм виглядом вказуючи на розгубленість. – А вона хоч гарна? – щоб хоч якось розрядити обстановку, запитав він.

– Дуже! – замріяно відказав Матвій.

– Ще б пак! – зітхнув Василь. – Я знаю твій смак, нам завжди подобалися ті ж самі дівчата. Он і на Лізу я перший накинув оком, але коли вже в нас трохи щось почало вимальовуватися, як я познайомив її з тобою, і сто разів пошкодував потім про це, адже вона надала перевагу тобі, а я спіймав облезня… – знову зітхнувши, закінчив промову Василь, поринаючи у спогади про ті часи, коли мріяв, що невдовзі Ліза стане його дружиною і заживуть вони довго та щасливо, але ж Матвій… Довго думаючи, Василь вирішив не розривати міцну, довготривалу дружбу з Матвієм, адже вони ще зі школи дружили і їхній зв`язок пройшов крізь безліч складних життєвих ситуацій, а тут банальщина – розсваритися через якусь там дівку. Тоді ще Василь не розумів, що Ліза не просто якась там, вона особлива та найкраща для нього.

Матвій не закрутив з Лізою за спиною у друга, а сказав йому прямо, що Ліза йому подобається, і він їй теж, але ніяких кроків щодо неї він не робитиме, якщо Василь буде проти. Але Ліза прямо сказала хлопцеві, що по вуха закохалася у Матвія, і не уявляє свого життя без нього. Мало не ставши ворогами, хлопці, а особливо Василь, знайшли в собі сили не загубити дружбу. Навіть тепер, при спогаді про Лізу молодик починав сяяти, а Матвій це бачив, тільки не звертав жодної уваги, допоки сам не зустрів містичну незнайомку.

– Ти її досі кохаєш? – прямо запитав Матвій. – Ти ображений на мене?

– Яке це має значення! – поставивши риторичне питання, Василь відвернувся до вікна, ставши до друга спиною.

Рух автомобілів цього ранку був надто жвавий, не дивлячись на великий ризик заторів, люди їхали хто-куди, адже незабаром Різдво, і кожен хотів не пропустити скупитися в торгових точках маючи шанс на гарні знижки.

Офіс Матвія був розташований на другому поверсі пожвавленого торгівельного центру, і мав усі шанси бути розрекламованим, адже саме банер з назвою «Автокорп» зустрічав потенційних покупців та клієнтів на вході до торгівельного центру.

– Вона обрала тебе, і це її рішення! – не обертаючись до Матвія, сказав Василь. – Ти теж був із самого початку чесним зі мною. Які тут можуть бути образи?! Розслабся, я не тримаю на вас зла і вірю, що колись-таки зустріну своє щастя.

Обидва мовчали, при цьому кожен думав про своє.

Раптом, на невеличкій плазмі в своєму кабінеті, Матвій побачив репортаж з лікарні, де повідомляли про дівчину, показану мельком у палаті реанімації, і сукню, точнісінько таку, в якій була його нічна незнайомка. Серце Матвія тривожно забилося, а долоні раптово змокріли. Тремтячими руками схопившись за пульт, молодий чоловік на максимум ввімкнув гучність та почув текст сюжета новин:

«Лікарі сподіваються, що, все ж, знайдуться свідки трагедії та родичі постраждалої в автокатастрофі 29 листопада минулого року.»

– Василю! – раптово вимкнувши звук телевізора, сказав Матвій. – Це вона!

– Хто вона? – округливши очі на друга, перепитав молодий чоловік.

– Дівчина з сюжета новин і є моєю нічною незнайомкою!

– Це не дивно, адже ти зараз кожну дівчину ладен за неї прийняти! – насупивши брови, сказав Василь.

– Слухай-но, – ніби не чуючи зауважень друга, рішуче сказав Матвій. – Допоможи мені знайти інформацію про аварію в столиці, або неподалік неї, яка трапилася 29 листопада минулого року. Потрібно шукати серед них саме постраждалу молоду дівчину. – Відкриваючи ноутбук, хлопець вже не реагував на все, що відбувалося навколо.

– Василь було хотів щось сказати в знак протесту, але бачачи Матвієву одержимість незнайомкою, мовчки відкрив свого хромбука та покірно зайшов у гугл.

– Чи пан, чи пропав! – з такими словами Василь почав вводити в стрічці пошуку свій запит: «Аварії в Києві та київській області за 29 листопада 2020 року...»