2

Увійшовши у свій звичний ритм життя, який диктував йому бізнес та

мегаполіс, Матвій по-троху почав відкидати нав`язливі ідеї, щодо побаченого

вночі привида, чи фантома, чи сновидіння.

— Любий, ти не забув, що ми обіцяли моїм батькам приїхати на Різдво? —

ввечері, після роботи, зустрівши молодого чоловіка під офісом, одразу

перейшла в контрнаступ Ліза.

— Угу, пам`ятаю! — пробубнів він у відповідь, намагаючись не виказати

свого невдоволення її появою.

— От і пречудово! — продовжувала гнути свою лінію дівчина. — Помітивши

невдоволену гримасу на обличчі нареченого запитала — щось не так? Чому в

тебе таке невдоволене обличчя?

— Стомився! — ледь стримуючись від роздратування відповів чоловік. —

Був важкий день!

— Я так і думала! — зітхнула Ліза. — Ти своєю роботою себе скоро зовсім у

могилу заженеш!

— Не перебільшуй! — нахмурився Матвій, засовуючи руки в кишені та

перетоптуючись із ноги на ногу. — В який ресторан ми поїдемо?

— Я б хотіла до тебе… — закліпавши довгими віями, Ліза поклала доглянуті

руки йому на плечі. — Ми так давно не бачилися…

Матвій миттєво зрозумів тонкий натяк нареченої, але йому зовсім не хотілося

везти її до себе додому. Якщо раніше в його почуттях були певні сумніви, то

після нічної зустрічі з дивною красунею на шосе, він точно зрозумів, що не

кохає Лізу, і ніколи не кохав, як би не намагався втовкмачити протилежне в

свою голову.

— Пробач, але в мене купа роботи! — відступивши півкроку назад, Матвій

обережно забрав із себе Лізині долоні, опустивши їх донизу. — Я останнім

часом взагалі нічого не встигаю, але, сподіваюся, що неодмінно все

повернеться в своє русло, тільки-но я владнаю усі розпочаті справи щодо чергового розширення бізнесу.

Ліза щось хотіла було додати до слів нареченого, але тут же спинила себе та

запропонувала поїхати до найближчого ресторану.

Сідаючи у затишному куточку привабливого, недорогого ресторану, Матвій помітив, як наречена з відразою оглядає все навколо. Було видно, що вона вже пошкодувала про своє рішення піти аби-куди, але відступатися назад не збиралася. Ліза звикла до розкоші, в якій купалася з самого дитинства, а сім`я банкіра, в якій вона народилася, підходила для неї значно більше, ніж Матвієва – він народився та виріс у одному зі спальних районів столиці, в сім`ї вчителів. Матвій знав, як майбутній тесть відносився до простої інтелігенції, вважаючи Матвія, як і його батьків, жебраками. Олександр Олексійович – батько Лізи, відверто зневажав майбутнього зятя та ставив перед ним ультиматуми, але завзятий юнак мав не лише світлий розум та бажання добре заробляти, а ще й чіпку хватку, якою чіплявся за різноманітні способи заробітку. Провівши два роки в Канаді, молодик заробив для того, аби відкрити власну фірму по грузо-вантажним перевезенням. І хоч його заробленого за океаном капіталу не вистачило для того, щоб купити дві перші фури, але він не опустивши руки, ризикуючи більше, ніж думав узяв у банку кредит під високі відсотки та вхопився за перше ліпше замовлення, а потім друге, третє, п`яте, десяте. Вже через два роки він повністю розрахувався із кредитом і купив ще одну машину, і так поступово його фірма розросталося, а назва «Автокорп» почала все більше приваблювати потенційних замовників, які стаючи постійними клієнтами приносили Матвієвій фірмі гарні доходи.

– Мабуть, тут не підходяще місце для тебе! – кинув молодий чоловік, спостерігаючи за застиглим виглядом обличчя нареченої.

– Ну раз уже прийшли, то давай залишимося! – ніби роблячи послугу нареченому, сухо пробурмотіла Ліза. – Зізнаюся чесно, в такій дірі я ще ніколи не бувала!

– Все колись буває вперше! – не приховуючи сміху, зауважив Матвій. – Навіть такі як ти, що народилися із золотою ложкою в роті, повинні відвідати такі місця, в яких ніколи б не могли себе уявити. Отже і ти посвячена в такий полк, вітаю! – закінчивши з промовою, Матвій гукнув офіціантку, яка тут же примчалася на клич клієнта.

– Що ти замовлятимеш? – спочатку обернувшись до супутниці, галантно поцікавився молодик.

– Дякую, але, мабуть, нічого! Хоча ні! Принесіть мені пляшку мінеральної води!

– А мені – спокійно сказав молодик – запечені свинячі реберця, біфштекс і безалкогольне пиво!

– Добре! – ввічливо посміхнувшись офіціантка кивнула та швидко зникла з поля зору.

Намагаючись не роздмухувати тему замовлення і Лізиної відмови вечеряти, Матвій відчув певну провину за те, що його дівчина буде пити мінералку та дивитися, як він набиває пузо, але молодик хотів повечеряти в ресторані, раз уже в ньому опинився, та не заморочуватися потім стосовно вечері, тим більше, в нього попереду ще стільки справ, які неодмінно треба закінчити хоча б до опівночі та хоча би трохи поспати, адже розширення бізнесу вимагало багато сил, нервів та часу, не кажучи вже про фінансові вкладення.

– Мені здається, що ти останнім часом до мене охолов! – спостерігаючи, як хлопець відсьорбує каву, випалила дівчина не в силах більше стримувати думки.

«Та я таким і був завжди!» – хотілося закричати Матвію, але він ураз опанувавши себе сказав:

– Тобі просто здається!

– Мені не здається, що мені здається! – відрізала Ліза.

– То здається, чи не здається!? – обурився Матвій. – І взагалі, я достатньо виснажений, аби наприкінці робочого дня обговорювати подібні теми. Краще я викличу тобі таксі, вибач, але в мене дійсно багато роботи!

Мовчки посадивши Лізу в авто, Матвій не сказав, та й не почув від неї, жодного слова. Він не знав, чи між ними завжди була така прірва, чи з`явилася зненацька, після містичної зустрічі з примарою посеред нічної дороги.

Повертаючись додому, крізь блимання яскравих ламп та вивісок, Матвій побачив на черговому бігборді її – ту саму юну красуню зі свого нічного видіння. Вона таким же зачарованим поглядом дивилася на нього, прямісінько в очі, а він отетерівший не мав у собі сили натиснути педаль газу. Не чуючи позаду сигналів знервованих водіїв Матвій немов закляк, завис у просторі десь там, між небом і землею. Коли молодий чоловік моргнув – його таємна незнайомка зникла з бігборда, а на її місці з`явилася якась білявка, що рекламувала новий брендовий аромат.