Розділ 2

Гвент став на лавку, проте дістати до морди Ноелю так і не вдалося. Зінгер почухав потилицю й пішов до комори. Разом з гномою вони винесли п'ятисхідчасту драбину. Розклавши її, Гвен виліз та доторкнувся до шиї вовка:
— Що ж ти так відгодувався?
Не почувши відповіді, продовжував обмірювати. Схопив за хвіст і Ноель невдоволено клацнув зубами. Гном озвучив варіанти:
— Навіть не знаю, що вигадати. Може кілт? Він дуже популярний у деяких народів. Провіватиме і буде не жарко, — Ноель гаркнув. Який ще кілт? Його зграя засміє. Гном заспокійливо виставив долоні, — все, все, зрозумів, ніякого кілта. Тоді може шорти? Штани не підійдуть, у вас різна довжина лап та ніг.
Ноель кивнув. Звісно це не найкращий варіант, але принаймні не кілт. Гном виміряв хвіст:
— Навіть не знаю, де подіти цей хвіст. Можна для нього зробити спеціальний отвір у шортах, але тоді у вигляді людини ваш оголений зад бачитимуть всі.
Ноель різко розвернувся та гаркнув у відповідь. З переляку гном відпустив хвоста та ледь не впав.
— Добре, щось вигадаю. Можете повернути собі людську подобу. У ній ви менш агресивні і я не ризикую бути з'їденим.
Ноель перетворився на людину й швидко одягнувся. У своєму чорному одязі почувався комфортно. Підійшов до гнома, який на папері вимальовував ескіз шортів:
— Коли будуть готові?
— Боюся, що ніколи, — гном важко зітхнув та зиркнув на Ноеля з-під окулярів, — тут потрібна супереластична тканина. Такої у мене немає.
— Як немає? А як же ваше "дрібка магії, нитка в голку"?
— Тут не дрібка, а ціла гора потрібна. У цій справі вам ніхто не допоможе. Хіба що погоджуйтеся на кілт.
Ноель скривився. Він — альфа своєї зграї ходитиме у спідниці? Йому уже почулися насмішки у голові. Клятий король Сиріан! Природність йому не подобається. В очах гнома спіймав радісний блиск. Він поклав долоні на папір та підсунув його до себе:
— Хоча… є один варіант. Щоправда, ризикований, але це сукно дуже еластичне, якраз підійде. Але йти за ним не буду. Якщо принесете мені те сукно, то я пошию шорти.
— Що за сукно? — голос Ноеля виказував нетерплячість.
— У тролів ростуть підземні квіти – торинхілії. З них виготовляють тканину, яка добре тягнеться. Вам потрібно піти до тролів та попросити те сукно.
Ноель скривився. Він надто добре пам'ятав свою останню сутичку з тролями. Вони йому точно нічого не продадуть, хіба отрутою нагодують. Перевертень почухав потилицю:
— Я з ними той… посварився. Краще ви ідіть, я все оплачу.
— Я теж з ними той… Неприємні створіння.
Ноелю здалося, що тролі з усіма пересварилися. Він відчайдушно вхопився за примарний шанс:
— То когось попросимо, щоб купили у них.
— Ага, а вони підробку підсунуть. Було таке. Кажу ж неприємні створіння. Потрібно, щоб купив хтось, кого вони боятимуться, наприклад перевертень, або хтось зі своїх, наприклад троль. От тільки де його взяти?
В ательє повисла тиша. Ноель вкотре подумки проклинав короля за його забаганки. З'явитися на змаганнях без одягу, це все одно, що знехтувати наказом. Думка про те, що доведеться йти у кілті, гидливо дряпнула серце. Сором'язливо ховаючи погляд, з підсобки вийшла гномиха.
— Я можу піти, але не сама, — вона вимогливо глянула на Ноеля, — підете зі мною. У разі небезпеки зможете захистити. І ще мені знадобиться маскування. Я можу переодягтися у троля. Залишилося лише вигадати, у кого переодягнути вас. Будете перевертень під прикриттям.
— Ні, я на таке не погоджуюся, — Ноель злісно фиркнув. Де б то бачено, щоб поважний альфа вдавав з себе невідомо кого? Гномиха поклала руки в боки:
— Доведеться, інакше, сукна не отримати.