Глава 12/1

 Його слова подіяли, я дійсно злякалась. Він не жартував, він дійсно це зробить якщо я не погоджуся. 
- Даси згоду на те, щоб твою доньку згвалтували, лише заради якоїсь там угоди!? - запитала, вдивляючись просто у вічі.
 Навіть не знаю, що хотіла там побачити, смуту, безвихідь але не холодну рішучість та байдужість.
- Мені байдуже як це станеться, ти вийдешь за Рішела у будь який спосіб! Тому, роби так як я тобі кажу. Для тебе ж краще!
 Промовивши все це, король повернувся до дверей та залишив мою кімнату не чекаючи на відповідь. 

- Я завжди знала, що твій батько помішаний на владі, але це вже занадто, - розмовляючи з батьком я вже й забула, що була в кімнаті не сама. 
- Так, він дійсно це зробить, якщо, я не зроблю так як він наказав. А я не зроблю. Тож нам треба бути готовими Марто, - промовила нервово перебираючи сукню, намагаючись подолати страх.
- Треба розповісти все магу та хлопцям. Вони тебе захистять, - підійшовши ближче, няня вкрила мене своїми обіймами.  
- Не потрібно їх хвилювати. Я впрораюсь сама, - якщо брати дізнаються, що замислив король то можуть наробити дурниць, особливо Сем. 
- Але ж...- Марта хотіла була заперечити, але її перевав стукіт у двері. 
- Мира, ти вже готова? Як ти й хотіла, Рішел тебе чекає біля свого трофея, - посміхаючись у кімнату зайшов Джас. 
- Так, я вже готова ми можемо йти. Як я виглядаю? - покрутилася перед братом, хизуючись гарнезною сукнею. 
- Просто неперевершена, в тім як завжди. 
- Тоді ходімо, не будемо змушувати довго на себе чекати, - посміхнулася я куточками губ.
Ледве за нами закрилися двері, Джас знов заговорив:
- Охороні заборонили бути присутніми. У саду будете тільки ви з Рішелом.
Слова брата не стали для мене здивуванням, батько таки хоче перестрахуватись. 
- Все гаразд, - заспокоювала я чи то себе, чи то брата. - Палац надійно охороняється, мені нічого не загрожує. 
Якщо звісно, тебе не хоче використати у своїх цілях сам король. Та ця фраза лише промайнула у моїй голові. 
Дійшовши до саду, побачила, що Рішел дійсно вже був тут. Стояв подалі від клітки, та нервово переступав з ноги на ногу. 
- Якщо щось здаватиметься тобі підозрілим, кричи. Я все одно намагатимусь бути поруч, гадаю почую, - цілком серйозно сказав брат, перш ніж залишити мене саму.
Я була вдячна йому за це, але кричати я не збиралась. Що робитиму далі, навіть не уявляла, та нізащо не ризикну Джасом. 
 

Плаття Мири. Фото з просторів інтернету.