Глава 12

Батько пішов до палацу, а я залишилась сидіти біля клітки. Мені було шкода цьго величного звіра. Та й там на галявині, він мені скорився, ліг просто до моїх ніг. Щось сталось у тому лісі сьогодні, щось в мені змінилось. Я відчуваю це але не можу пояснити що саме. 
Накривши клітку, вирушила до себе. Ввечері має бути наше побачення з Рішелом, потрібно підготуватися. Він ще не знає, що на нього чекає. Це побачення він запам'ятає надовго. 

Перш ніж піти до себе, зайшла до Бель. За час моєї відсутності нічого не змінилось, сестра все так само лежала нерухомо на ліжку. Зілля хоч і тримало її з нами, але вона згасала. Якщо не знайти протиотруту, моя сестра загине. 
- Мира, ти тут? 
- Так Джасе, заходь. Що нового?
- Нічого такого, Сем хоче піти сьгодні разом із тобою в вечері. Гадаю, ти будеш проти?
- Звісно проти! Він мені всі розваги зруйнує своїми ревнощами.
- Ходімо вже, Марта на тебе чекає, - Джас повернуся до дверей щоб піти але завмер. - Мира, як би там не було, ти моя сестра і це ніхто не зможе змінити. Та Сем, він відноситься до тебе зовсім по іншому. 
- Це може стати проблемою? - відверто запитала я. 
- Навіть не знаю, він стає все більше роздратованим, весь час питає про тебе. 
- Він має зрозуміти, що я не вона. Я не маю жодного відношення до його коханої. 
- Так, але це важко, - тяжко зітхнув Джас, відкриваючи для мене двері. - Ходімо, тобі потрібно підготуватися. 

Вже й не пам'ятаю коли останній раз була на побаченні. Та якщо зараз мені випав такий шанс, не треба його втрачати. Я хотіла справити враження, тому ми з нянею збирались дійсно довго. Гарнезна, пишна, розова сукня розшита дорогоцінним камінням, прикрашена різними стрічками та воланами. Воно дійсно було чудове та дуже мені пасувало, а ще нестерпно здавлювало. Марта зробила мені вишукану зачіску, та одягла на мене діадему. Кляті лілії довелось знову маскувати тоном. Рука час від часу, давала по себе знати пекучем болем, який не давав мені спокіно жити. Знайду цього темного та придушу власноруч!

- Ізабелло, ти чудово виглядаєш, - голос батька повернув мене до реальності. - Нарешті гарне вбрання!    
- Дякую, - розгублено пробурмотіла у відповідь. 
В короля був підозріло гарний настрій, відчуваю, що мені це взагалі не сподобається. 
- Ти повинна сподобатись Рішелу! Роби що завгодно, але щоб він залишився задоволений побаченням. Він найкращій претиндент для мене.
Сказати що мій настрій зіпсувався, це нічого не сказати. Тобто він, вже все вирішив, навіть не спитавши мене!? Хоча чому тут дивуватись, Рішел мені у перший день всі карти розкрив, що це лише гра. Королі вирішили наші долі за нас. Але в мої плани це не входило, що я й відповіла батькові. 
Черговий ляпас прилетів вже очікувано, король миттю прийшов у сказ. 
- Як ти посміла, дурнувате дівчисько! Ти маєшь робити те, що я тобі накажу! 
- Ти, не можеш мене змушувати вийти заміж за того, кого я не кохаю! 
- Я тебе попереджаю Ізабелло, або ти робиш як я наказав тобі або...
- Або що? Насильно мене потягнешь до вівтаря? - закіпала я, та наступні слова короля змусили мене прикусити язика. 
Повільно підійшовши, король схилився до мого обличча, та пошепки вимовив:
- Якщо доведеться, то я порушу традиції, - посміхаючись хижим оскалом просто мені у вічі, він продовжив. - Ви одружетесь вже після... шлюбної ночі!