Глава 10.4

Відійшовши подалі, Сем не стримався. 

 - Чим ти думала, ми перекопошили половину королівства поки тебе знайшли, - шипів підтримуючи мене під руку. 

 - Хотіла відпочити від цих бовдурів, - вийняла руку, приводячи себе до ладу зашипіла у відповідь. - Дякую за допомогу, та більше не відходте ні на крок! 

 - Мира, нам не можна весь час ходити за тобою хвостиками. Це бал, не дозволено, - втрутився Джас. - Але більше я не спущу з тебе очей, хто б не підійшов. 

 - Це в якому сенсі? Вас відволікли? 

 - До нас підійшов принц... 

 - Хто з них? 

 - Ім'я я не знаю, але запам'ятати лице було легко, - по виразу обличчя Джаса, стало зрозуміло, ми думаємо однаково.

Це було зроблено навмисно, отже я була права. Цей Крістіан не такий простий як хоче здаватись! Що він замислив не знаю, але одне знаю напевно, більше зустрічатись з ним я не маю жодного бажання. 

 - З тобою точно все добре? 

 - Так, все гаразд. Потрібно повертатися, бо батько знов почне вичитувати. 

Повернувшись до зали, очима одразу відшукала батька. Він розмовляв із одним з претендентів на мою руку, здається це був Рішел. Я вже було хотіла запобігти ще одній зустрічі із принцем, та вже розвернулась, щоб швиденько накивати п'ятами від набридливого принца, як почула за спиною:

 - Доню! - голос був незвично м'який, але чомусь по спині поповзли холодні мурахи. Нічого доброго від цього не буде точно. 

 - Так, батьку, - повернувшись покрокувала прямо до короля. 

 - Ізабелло, ми із принцем розмовляли про майбутнє полювання. Той, хто принесе найкращий трофей, отримає побачення з тобою, - засміявся король. Він відверто радів, що на мою руку було стільки претендентів. Та вже підрахував, хто буде найкращій саме для нього. 

Гиденька посмішка промайнула на обличчі Рішела, та нічого, це ми зараз виправимо. 

 - Батьку, якщо переможець отримає побачення з принцесою, чи можно щоб головний трофей загадала саме я? - обережно запитала, вичавивши з себе саму люб'язну посмішку, на яку була спроможна. Видно в короля був гарний настрій, він поблажливо кивнув та зробив знак музикантам щоб припинили. 

 - Отже, - промовив він голосно. - Принцеса погодилась піти на побачення з тим, хто принесе з завтрашнього полювання найцінніший трофей. Зараз, саме вона вирішить яким він буде. 

Тепер прийшла моя черга посміхатись. Ну зараз я вам влаштую! 

 - Отже, я піду на побачення з тим... - на мить мої очі зустрілись з тим чоловіком. Він стояв за Рішелом та нагло посміхався. Та, не на довго, любий! Пославши у відповідь шалену посмішку, закінчила: - Хто приведе до моїх ніг живого тхара. 

Я з задоволенням спостерігала як з обличчя Рішела сповзла його пихата посмішка. По залу поплив гул голосів. 

 - Це неможливо! 

 - Цей звір невловимий! 

 - Живого тхара! Оце так! 

Повернувшись до батька, доки він не встиг все зіпсувати вимовила:

  - Батьку, гадаю це буде відмінним поповненням твоєї колекції, - Марта розповідала, що едина пристрасть короля, окрім своєї одержимості владою, це полювання, та рідкісні трофеї. Ідея з тхаром прийшла сама собою. Король довго дивився на мене, та я й сама знала, що просто так це мені не минеться, але все ж таки погодився. Бачила по очах, дуже йому хотілось мати живого тхара. Залу знов наповнив гул голосів. 

 - Хай буде так! Головний трофей, живий тхар! Хто приведе звіра до вечора в палац, той стане переможцем! 

Знов заграла музика, заглушаючи гомін голосів. Я відчула що хтось торкнувся мого плеча, обернувшись побачила перед собою Рішела, а за ним, наче тінь, був Крістіан. 

 - Ти ненормальна? - якщо поглядом можно було б вбивати, я б вже лежала відкинувши ласти. 

 - Що малий? В штанці напрудив? Здається, що я тебе попереджала?! Але в тебе завжди є можливість відмовитись, - знизала невинно плечима.

 Перевівши погляд за спину принца, побачила зле обличчя Крістіана. Втім, мені було не цікаво, як вони збираються впоратись зі звіром. 

 - Ти ... - зробив було крок до мене принц, але його зупинив Крістіан. 

 - Не варто, Ваша Високосте, - хрипло промовив він, а я мимоволі здригнулася, що не вкрилось від допитливих очей чоловіка.