Глава 10.1

Через пів години принесли сукню. Вона була просто неперевершена. Пишна, золота сукня до підлоги, повністю вишита золотими нитками, дорогоцінним камінням та довгий шлейф. Ні, я звісно вдягала брендові речі, але ця сукня справді королівське вбрання!

 - Вау, воно чудове! 

 - Так, дійсно чудове! - погодилась зі мною Марта. - Але потрібно поспішати, ще зачіска та макіяж, а також потрібно зробити щось з ось цим, - тицьнула пальцем у мітку няня. 

Ще через деякий час, сукня вже була на мені. Ніколи не думала, що все це так втомлює. Настав час макіяжу. Обережно сівши на стілець, помітила пудру. Сумніваюся, що тут знають про існування тонального крему, тому доведеться викручуватись із тим що є. 

Змішав пудру з маззю від синців, що давав мені Відж, попросила Марту все це підігріть. Вона дуже дивно на мене поглянула, але ж прохання виконала. Через декілька хвилин у мене був справжнісінький тональний крем. 

 - Саме те що треба! - почала наносити крем на вчорашні синці, поглядаючи на здивоване лице Марти. 

 - Дівчинка моя! Ти вигадала чудове рішення! 

 - Воно лише маскує синці, але з додаванням мазі, гадаю має лікувальний ефект. Зараз подивимось як воно замаже мітку. 

Але все пішло не за планом. На мітці мій чудо крем не спрацював. Як би я не намагалась змазати ці кляті лілії, вони все одно проступали крізь пудру. 

 - Та щоб тебе! - нервувала я, підхоплюючись з місця зіштовхнулась очима з Семом. 

 - Спробуй додати ось це, - простяг мені зілля, яке я вживаю перед сном. Взявши склянку з його рук, почула тихе... - Вибач мені. 

 - Пробачаю, - так само тихо. 

 - Ты дуже гарна, - напівшепіт. 

 - Дякую, - знову підійшовши до столика, додала декілька крапель до мого творіння, та ретельно все перемішав, зробила чергову спробу закрити мітку. Нарешті вдалось! Мітка вдало замаскувалась під тональним кремом. Посипав зверху пудрою я ще раз оглянула свою руку. 

 - Гарно вийшло! 

 - Так, хлопче! Дякую за допомогу, але далі ми самі, - Марта виштовхала Сема за двері. - Зараз лишилась зачіска! 

Ближче до обіду я була повністю зібрана. З яскравою короною на голові, в золотій сукні я була неперевершена, так казала кожні п'ять хвилин Марта. Та, як на мене, корсет на мене дуже тиснув, щоб набрати повітря, потрібно було прикласти не малі зусилля. Але сьогодні піти проти правил я не могла ніяк. 

 - Вже пора, моя дівчинка, Грегор вже чекає. 

Покинувши покої я зустрілась із братами. Обидва були в обладунках, тримаючи в руках по шолому. 

 - Ми будемо поруч, не турбуйся! - підбадьорив мене Джас. 

Впевненим кроком ми дійшли до бальної зали. Поруч зі мною, як завжди, з'явився невдоволений король. 

 - Батьку, - привіталась я. - Сподіваюсь сьогодні я догодила тобі вбранням? 

 - Нам вже час! - схопивши мене за руку, потягнув до зали. Трохи не заплутавшись в пишній юбці, я поспішила за батьком.

 - Його Величність король Грегор. Її Високість принцеса Ізабелла, - почула я голосний голос Віджа. 

 - Посміхайся! - крізь зуби прошипів король, стискаючи мою руку сильніше. Я вичавила з себе посмішку, повернула свою увагу до гостей, подумки згадуючи імена.