Глава 9.3

Прийшовши до себе в кімнату, вирішив декілька годин поспати. Потрібно набратися сил перед тим, як зображати опікуна цього пройдисвіта. Але гарно відпочити я таки не зміг, ледве я заснув мене знов почав переслідувати мій персональний жах. Мама, її вбивство в мене на очах. Цей сон сниться мені кожної ночі, не даючи спокою. 

Принц прокинувся з першими промінями сонця, точніше, його стягували силоміць з ліжка слуги, аж на стільки він не хотів прокидатись. Рішел кричав та обурювався, але служниці були непохитні, вже звикнувши до подібних коників Його Високості. 

 - Страчу! - крізь сон бубонів принц, намагаючись відвоювати ковдру. 

 - Ви для початку прокиньтесь, - не здавалася служниця, тягнучи ковдру у свій бік. - Потрібно готуватися до балу, а ви знов за своє! 

 - Бал опівдні! Невже я не можу поспати довше?! - таки прогавивши ковдру, тримаючи вже останню подушку двома руками, жалівся Принц. 

Тільки цього дитячого садка мені бракувало. І ось цей блазень зібрався одружуватися? Але нікуди не подітися, доведеться терпіти його цілих сім днів!

Доки принца приводили до ладу, одягали та взували, мені довелось весь цей час провести у його покоях. Видовище ще те. 

До бальної зали ми прибули майже останні. Сьогодні тут зібрались представники всих королівств. Ледве за нами зачинили двері, по залу пролунав голосний голос Віджа, посилений магією. 

 - Його Величність король Грегор! Її Високість принцеса Ізабелла. 

Голоси стихли в очікуванні. Король йшов сходинками, тримаючи доньку під руку. Ледве мені вдалось роздивитись дівча, прийшов у сказ! Це вона! Донька Грегора була у лісі! Мій погляд одразу знайшов її праву руку, мітки на ній не було. Отже вона може взагалі не знати, що вже заручена. Поміркувавши, посміхнувся хижою посмішкою: " Вона не зможе вийти заміж, я не дозволю. Що може бути смішніше? Донька ворога, відтепер належить мені. Доля підступна! Я змушу принцесу страждати так само, як страждав я. Примушу відчути те саме, що відчув я через Грегора" . План у голові з'явився сам собою. Король відплате мені самим найдорожчим, що в нього є, своєю єдиною донькою. Це буде цікаво. 

Я спостерігав за Ізабеллою, мимоволі милуючись нею. Золота сукня, втім, їй неймовірно пасувала, пара платинових локонів спускалися по плечах, на вустах солодка посмішка, а на голові переливалась алим полум’ям корона, всередині якої блищав мій рубін! Вона сама мені його віддасть, як тільки я отримаю її дурне, невинне, дівчаче серце.

Коли вони зійшли таки до низу, Ізабелла занадто швидко відняла свою руку від рук короля, та відійшла на крок у бік. 

По черзі були представлені усі принци, та оголошено, що після свята, відбудуться заручини принцеси з її обранцем, а ось хто це буде, вирішиться під час свята. Почувши це, лише посміхнувся. Подивимось, як вона влаштує таткові істерику, що закохана у "простого" вартового принца. 

Також я намагався відшукати очами ту трійцю, що бачив учора, але все марно. Вартові короля були у натертих до блиску обладунках та кожен у шоломі, а серед гостей їх не було.